По популярності
Лікарські засоби калію
2 препарати
Препарати калію призначають при гіпокаліємії, до них належить, зокрема, калію хлорид.
Гіпокаліємію (рівень калію в плазмі крові нижче 3,5 ммоль/л) діагностують менш ніж у 1% здорових людей, але виявляють приблизно у 20% госпіталізованих хворих, у 40% осіб, які приймають діуретики, та у 17% пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (Elliott T.L. et al., 2017).
Клінічні прояви гіпокаліємії
Перебіг гіпокаліємії часто є безсимптомним, клінічні прояви зазвичай відзначають в осіб похилого віку.
У пацієнта з гіпокаліємією спостерігаються слабкість, стомлюваність, порушення серцевого ритму (переважно ектопічні скорочення, тахікардія типу «пірует»), закреп, виражені зубці U на електрокардіограмі, у тяжких випадках - млявий параліч, парестезії, апатія, нервове збудження та/або нетримання сечі, кишкова непрохідність. Тяжка гіпокаліємія може бути причиною смерті внаслідок порушень серцевого ритму або серйозних ускладнень у результаті рабдоміолізу. У пацієнтів з інфарктом міокарда гіпокаліємія часто пов'язана з фібриляцією шлуночків.
Клінічні симптоми розвиваються внаслідок впливу гіпокаліємії на потенціал спокою кардіоміоцитів та нейроцитів та порушення концентраційної функції нирок - поліурія, посилення амоніогенезу (розвиток метаболічного алкалозу).
Калію хлорид: фармакодинаміка
Іони калію є основним внутрішньоклітинним катіоном більшості тканин організму. Вони беруть участь у ряді важливих фізіологічних процесів, включаючи підтримку внутрішньоклітинного тонусу, передачу нервових імпульсів, скорочення серцевої, скелетної та гладкої мускулатури, а також нормальне функціонування нирок.
Концентрація калію у плазмі крові дорослої людини становить 3,6–5 ммоль/л. Кількість калію, що всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ), дорівнює кількості, що виділяється із сечею.
Дефіцит калію діагностують у тому випадку, якщо ниркова екскреція та/або втрата калію із ШКТ перевищує швидкість його надходження в організм. Дефіцит калію супроводжується втратою хлоридів і проявляється гіпокаліємією та метаболічним алкалозом. Гіпокаліємія розвивається внаслідок терапії діуретиками, первинного або вторинного гіперальдостеронізму, діабетичного кетоацидозу або недостатнього поповнення потреби в калію у хворих, які перебувають на тривалому парентеральному харчуванні. Гіпокаліємія може швидко розвинутися при тяжкій діареї, особливо якщо вона супроводжується блюванням.
Причини гіпокаліємії
- недостатнє надходження калію в організм внаслідок психогенної анорексії, білково-енергетичного голодування, підвищена екскреція калію через дисфункцію нирок, ШКТ;
- трансмінералізація організму калієм внаслідок алкалозу, збудження β2-адренергічних рецепторів, прийому інгібіторів фосфодіестерази (теофілін, кофеїн), інсуліну. Цей процес виникає внаслідок швидкої проліферації клітин при гострому лейкозі, злоякісній анемії; при отруєнні барієм чи хлорохіном;
- втрата калію через дисфункцію нирок внаслідок первинного та вторинного гіперальдостеронізму (вазоренальної артеріальної гіпертензії, злоякісних пухлин, реніноми); синдром Барттера, Кушинга або Гідроманадо, дефіциту 11β або 17α-гідроксилази. Втрата калію відбувається внаслідок проксимального та дистального ниркового тубулярного ацидозу, при гіпомагніємії, після прийому петлевих та тіазидних діуретиків, діакарбу, глюкокортикоїдів, сиролімусу;
- втрата калію у зв’язку з дисфункцією ШКТ внаслідок блювання, діареї, утворення свища, прийому проносних препаратів;
- втрата калію через шкіру внаслідок підвищеного потовиділення та опіків.
Показання до застосування препаратів калію хлориду
Калію хлорид показаний (Компендіум) при:
- гіпокаліємії різного генезу (при блюванні, діареї, гіперальдостеронізмі, поліурії, хронічній нирковій недостатності);
- гіпокаліємії, зумовленій терапією (прийом салуретиків, глюкокортикоїдів, серцевих глікозидів);
- передозування серцевих глікозидів.
Пероральну замісну терапію калію хлоридом призначають пацієнтам без порушення ритму серця. При шлуночкових аритміях, інтоксикації серцевими глікозидами або паралічі, порушенні функції нирок рекомендовано в/в введення калію хлориду. Усі пацієнти, які отримують калію хлорид в/в, повинні бути підключені до кардіомонітора як під час, так і після інфузії.
Оскільки гіпокаліємія рідко виникає ізольовано, слід коригувати супутні водно-електролітні порушення, а також шукати та усувати причини втрати калію для ефективного лікування (Kim G.-H. et al., 2002).
Лікарські форми препаратів калію
Калію хлорид (Державний реєстр лікарських засобів України) випускають у формі капсул.
Протипоказання до застосування препаратів калію
Препарати, призначені для підвищення рівня калію в організмі, протипоказані:
- при підвищеній сенсибілізації до препарату чи компонентів препарату;
- при гіперкаліємії;
- у разі гострої ниркової недостатності (з оліго- або анурією);
- при хронічній нирковій недостатності (ретенційна уремічна стадія);
- при системному та діабетичному ацидозі;
- у разі гострої дегідратації;
- при опіках ІІ–ІІІ ступеня;
- у разі кишкової непрохідності, захворювань ШКТ, закрепів;
- при атріовентрикулярній блокаді;
- у разі надниркової недостатності;
- при одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків;
- у віці до 18 років.
Передозування калію хлориду
У разі передозування калію хлориду можливе виникнення гіперкаліємії (рівень вище 5,5 ммоль/л), яка може проявлятися:
- сенсорними порушеннями;
- слабкістю м'язів, парестезіями кінцівок, атонічним паралічем;
- апатією;
- сплутаністю свідомості;
- утрудненим диханням;
- зниженням артеріального тиску, шоком, порушенням ритму серця, появою атріовентрикулярної блокади.
У разі досягнення рівня калію більше 6,0 ммоль/л можлива зупинка серця.
Гіперкаліємія на електрокардіограмі проявляється високим гострим зубцем T, депресією сегмента ST, зникненням зубця P, подовженням інтервалу Q–T, розширенням комплексу QRS.
Невідкладна допомога полягає у в/в введенні кальцію хлориду, інсуліну або проведенні гемодіалізу, форсованого діурезу, перитонеального діалізу. Рекомендовано промивання шлунка. Кальцію хлорид є стабілізатором мембран і має кардіозахисну дію у пацієнтів з гіперкаліємією. Однак він не знижує загальний рівень калію в плазмі крові, тому не рекомендовано ізольоване лікування при гіперкаліємії із застосуванням кальцію хлориду. У пацієнтів, які отримують лікування інсуліном при гіперкаліємії, слід моніторувати рівень глюкози протягом кількох годин.
Для всіх хворих з гіпокаліємією або гіперкаліємією слід переглянути схеми лікування та відмінити препарати, що викликають відповідні стани (Компендіум).
