По популярності
Препарати, що застосовуються в отології
20 препаратів
Класифікація протимікробних препаратів для лікування пацієнтів з отологічними захворюваннями
Відповідно до АТС-класифікації до протимікробних препаратів, що застосовуються при захворюваннях вуха, відносять рифаміцин та декаметоксин.
До комбінованих препаратів, що містять протимікробні лікарські засоби та кортикостероїди, відносять:
- дексаметазон з неоміцину сульфатом і поліміксину В сульфатом;
- дексаметазон з ципрофлоксацином;
- беклометазон з хлорамфеніколом та клотримазолом.
Показання до призначення препаратів
Протимікробні краплі для вух з діючою речовиною рифаміцин призначають при загостренні середнього хронічного отиту (а також при перфорації барабанної перетинки), ізольованих гнійних ураженнях барабанної перетинки, після хірургічного втручання на середньому вусі. У пацієнтів із загостренням хронічного туботимпанального середнього отиту призначення рифаміцину зменшує пульсуючий шум та біль у вухах на 3-й день терапії. Вушні краплі, що містять діючу речовину рифаміцин, зменшують вираженість отореї на 5-й день лікування. Пацієнтам призначали краплі протягом 7 днів: перші 5 днів - на турунді з попередньо нанесеним на неї препаратом 2 рази на добу, а в наступні дні шляхом закапування 3–4 крапель у зовнішній слуховий прохід 3 рази на добу (Karpishchenko S.A. et al., 2020).
Вушні антибактеріальні краплі з декаметоксином показані при бактеріальному, грибковому; гострому та хронічному; зовнішньому та внутрішньому отиті без перфорації барабанної перетинки.
Дексаметазон з неоміцину сульфатом та поліміксину В сульфатом застосовують у топічній терапії при зовнішніх отитах без перфорації барабанної перетинки.
Дексаметазон з ципрофлоксацином призначають при гострому середньому отиті, при шунті барабанної перетинки і гострому зовнішньому отиті.
Беклометазон з хлорамфеніколом та клотримазолом призначають:
- при алергічних та запальних захворюваннях вуха;
- при отореї;
- при інфекційних захворюваннях зовнішнього та середнього вуха;
- при хірургічних втручаннях на соскоподібному відростку.
Клінічні симптоми отологічних захворювань
Зовнішній отит - запалення зовнішнього слухового ходу. Розрізняють ізольований (фурункул вуха) та дифузний зовнішній отит. Зовнішній отит часто виникає влітку, потрапляння та затримка води у вухах (після плавання, купання) підвищує ризик виникнення захворювання. Найчастішою причиною гострого зовнішнього отиту є бактеріальна інфекція, крім того, причиною може бути алергія, екзема та псоріаз (Yiraima Medina-Blasini et al., 2022).
Симптоми ізольованого зовнішнього отиту:
- поява горбка (формування фурункула), гнійне розплавлення вмісту горбка;
- біль у вусі;
- позитивний симптом козелка (поява гострого болю під час натискання пальцем на козелок).
Симптоми дифузного зовнішнього отиту:
- свербіж;
- позитивний симптом козелка (поява гострого болю під час натискання пальцем на козелок);
- набряклість зовнішнього слухового ходу;
- шум у вухах;
- серозні (білувато-каламутні) або гнійні виділення з ураженого вуха;
- біль у вусі з іррадіацією у частину голови на боці ураження;
- гіпертермія.
Клінічні симптоми середнього отиту
Середній отит - запалення середнього вуха. У клінічному перебігу гострого середнього отиту виділяють 3 стадії: доперфоративну, перфоративну та репаративну. Гострий отит триває 15–20 днів. Гострий середній отит діагностують у 50–85% у дітей віком до 3 років (Gaddey H. L. et al., 2019).
Доперфоративна стадія середнього отиту пов'язана з розвитком запального процесу в середньому вусі та появою симптомів, зумовлених запаленням та скупченням ексудату в його порожнинах.
Симптоми доперфоративної стадії (тривалість - 3–4 дні):
- біль у вусі (пов'язаний з подразненням гілок трійчастого та язикоглоткового нервів, які утворюють барабанне сплетення);
- біль, що іррадіює в зуби, скроні, потилицю;
- характер болю - стріляючий, пульсуючий, колючий;
- зниження слуху (пов'язане з порушенням звукопроведення внаслідок підвищення акустичного опору структур барабанної порожнини через наявність ексудату та тугорухливості барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок);
- шум у хворому вусі пульсуючого характеру;
- нездужання, слабкість, зниження апетиту;
- гіпертермія (38–39 ºC);
- болючість при пальпації соскоподібного відростка у зв'язку із запаленням окістя.
Симптоми перфоративної стадії:
- зникнення болю у вусі;
- покращення загального самопочуття;
- нормалізація температури тіла;
- гнійні виділення з вуха (зазвичай без запаху, виділяються через перфорацію пульсуючими краплями синхронно пульсу);
- оторея триває 5–7 днів.
Симптоми репаративної стадії:
- припинення оторії;
- зникнення гіперемії барабанної перетинки.
Хронічний середній отит характеризується стійкою перфорацією барабанної перетинки, постійними або періодичними гнійними виділеннями з вуха (більше 6 тиж) і зниженням слуху. Виділяють 2 форми: мезотимпаніт (туботимпанальний гнійний середній отит) та епітимпаніт (хронічний епітимпано-антральний гнійний отит).
Симптоми мезотимпаніту: гнійні виділення з вуха (зазвичай без запаху), зниження слуху, шум у вусі. Симптоми епітимпаніту: гнійні виділення з вуха (із запахом), зниження слуху, шум у вусі, головний біль та запаморочення.
Отит внутрішнього вуха (лабіринтит) - запалення внутрішнього вуха з ураженням периферичних слухового та вестибулярного аналізаторів. Розрізняють обмежену та дифузну форму серозного або гнійного лабіринтиту. Лабіринтит виникає в результаті інфекційного, рідше запального процесу внутрішнього вуха, але може бути пов'язаний з травмою скроневої кістки, крововиливом або пухлиною. Лабіринтит може призвести до двосторонньої сенсоневральної приглухуватості, що прогресує, та позиційного запаморочення (Taxak P. et al., 2020).
Симптоми лабіринтиту:
- періодичне чи постійне виділення гною з вуха;
- зниження слуху або повна втрата слуху при дифузно-гнійному лабіринтиті;
- періодичний біль у вусі;
- шум у вусі;
- запаморочення, нудота, блювання;
- спонтанний ністагм (ритмічне симетричне посмикування очних яблук, спрямоване у бік хворого вуха);
- порушення рівноваги;
- фістульний симптом - характеризується підвищенням тиску у зовнішньому слуховому проході, у барабанній порожнині при натисканні пальцем на козелок хворого вуха.
Протипоказання
Протимікробні препарати, що застосовуються при захворюваннях вух, протипоказані:
- рифаміцин, декаметоксин, комбіновані препарати, що містять кортикостероїди - при підвищеній сенсибілізації до препаратів та їх компонентів;
- декаметоксин - дітям віком до 12 років;
- дексаметазон з ципрофлоксацином - при грибкових вушних інфекціях;
- дексаметазон із ципрофлоксацином, беклометазон із хлорамфеніколом та клотримазолом; дексаметазон з неоміцину сульфатом і поліміксину В сульфатом - при вітряній віспі, простому герпесі;
- дексаметазон з неоміцину сульфатом та поліміксину В сульфатом - при перфорації барабанної перетинки.
Профілактика захворювань вуха
До профілактичних заходів, яких потрібно дотримуватися, відносять:
- правильне очищення слухового проходу від сірки;
- помірну гучність прослуховування музики (постійний вплив звуку понад 70 дБ може призвести до нейросенсорної приглухуватості);
- своєчасне лікування при захворюваннях горла, носа та вух;
- профілактичні огляди отоларинголога;
- захист вух від потрапляння води, холоду та вітру.
