По популярності
Антибіотики і хіміотерапевтичні препарати для застосування в дерматології
88 препаратів
Кожне поранення шкіри чи м'яких тканин має розглядатися в індивідуальному порядку щодо причини, локалізації та рівня мікробного інфікування, що впливають на загоєння рани. Знання доступних методів лікування може покращити результати загоєння рани. При інфікованих ранах призначають антибіотикотерапію.
Антибіотики - природні або синтетичні сполуки, що мають здатність пригнічувати зростання мікроорганізмів. Антибіотики вузького спектра дії ефективні проти кількох мікроорганізмів, тоді як широкого спектра дії - щодо великої кількості мікроорганізмів.
Антибіотики у дерматології
Похідні пеніциліну, цефалоспорини, тетрацикліни, похідні макролідів (включаючи азитроміцин) застосовують при більшості поверхневих шкірних інфекцій, які викликають стафілококи та стрептококи. Інфекції шкіри, зумовлені метицилін-резистентним Staphylococcus aureus (MRSA), ефективно лікують доксицикліном.
Пероральні фторхінолони застосовують при шкірних інфекціях, спричинених грамнегативними бактеріями. Кожен антибіотик має свої показання та протипоказання, що є важливим фактором під час вибору лікування та моніторингу результатів.
Антибіотикопрофілактика рекомендується при асептичних ранах. Лікування протимікробними препаратами рекомендовано при контамінованих та інфікованих ранах. Правильне призначення антибіотиків при гнійних запаленнях м'яких тканин знижує частоту ранньої хірургічної інфекції.
Показання для застосування антибіотиків при ранах
Для загоєння інфекційних ран застосовують комбінації лікарських засобів. Наприклад, хлорамфенікол з метилурацилом має протимікробні, репаративні та протизапальні властивості. Показані для лікування пацієнтів з гнійними ранами, трофічними виразками, пролежнями, опіками шкіри.
Мазь, що застосовується при ранах шкіри, до складу якої входять діоксидин з лідокаїном, ефективна не тільки при інфекційних ранах м'яких тканин (гнійних післяопераційних ранах і норицях, ампутаційних куксах кінцівок), але й під час підготовки ран до аутодермопластики, при остеомієліті.
Лікар призначає антибіотики при:
- первинних або вторинних інфекціях шкіри та м'яких тканин;
- фурункульозі, карбункулах;
- контагіозному імпетиго;
- інфікованих опіках ІІ–ІІІ ступеня;
- відмороженнях I і II ступеня;
- гнійно-запальних захворюваннях слизових оболонок;
- фузидова кислота також ефективна при сикозі шкіри в ділянці бороди, еритразмі;
- хлорамфенікол - при трахомі, тріщинах сосків;
- тиротрицин - при поверхневих ранах з незначним виділенням ексудату та наявністю суперінфекції, спричиненої чутливими до тиротрицину патогенними мікроорганізмами (рвані рани, подряпини, садна);
- тетрациклін - при інфікованих екземах, вугровому висипі, фолікуліті;
- мупіроцин, ретапамулін - при імпетиго, фолікуліті;
- ретапамулін - при пустульозному псоріазі, ускладнених атопічному та контактному дерматитах;
- мікроцид - при абсцесах, флегмонах, піодермії, панариціях, гнійних тендовагінітах;
- неоміцин - при псевдофолікуліті волосся бороди, гнійному гідраденіті, псевдофурункульозі, пароніхіях;
- сульфадіазин - при хімічних опіках;
- сульфаніламід - при інфікованих ранах у стадіях регенерації, бешиховому запаленні шкіри;
- сульфатіазол срібла - при пролежнях, трофічних виразках гомілки;
- метронідазол - при інфікованих трофічних виразках нижніх кінцівок, спричинених цукровим діабетом або хронічною венозною недостатністю.
Мазь або крем з антибіотиком рекомендовано застосовувати впродовж 14 днів, після чого лікар повторно оцінює стан рани. При ознаках загоєння рани (закриття дефекту епітеліального покриву, загоєння рани під струпом, первинним натягом і загоєння вторинним натягом або гранулюванням) пацієнт припиняє наносити зовнішньо антибіотик. Якщо рана не змінилася, може знадобитися застосування альтернативного антибіотика знову протягом 14 днів та повторний огляд. Якщо стан рани продовжує погіршуватися з гнійним запаленням тканин, їх розплавленням та утворенням гнійної порожнини (абсцес або нарив) та є ознаки поширення інфекції, лікар призначає системні антибіотики.
У пацієнтів з імунодефіцитними станами, цукровим діабетом та недостатнім кровопостачанням ураженої ділянки шкіри системні антибіотики можуть бути терапією першої лінії.
Комбінації антибіотиків з хіміотерапевтичними засобами, які можна застосовувати при захворюваннях шкіри:
- гентаміцин з L-триптофаном, цинку сульфатом гептагідрат - ефективний у лікуванні пацієнтів з ранами за наявності цукрового діабету, імунодефіциту, променевого ураження, для профілактики утворення келоїдних рубців;
- амікацин та бензалконію хлорид - для терапії при гнійних ранах у гнійно-некротичній фазі ранового процесу, післяопераційних нагноєннях ран, флегмоні, фістулах, абсцесах, піодермії;
- хлорамфенікол, сульфадиметоксин, метилурацил, тримекаїн - при гнійних ранах, має антимікробний, протизапальний, некролітичний та знеболювальний ефект;
- хлорамфенікол, метронідазол, лідокаїну гідрохлорид - для терапії пацієнтів з карбункулами, фурункулами, флегмонами у перші 24 год після операції;
- хлорамфенікол, фурацилін та бензокаїн - при опіках І–ІІІ ступеня;
- хлорамфенікол, олія обліпихова, бензокаїн, кислота борна - для дітей віком від 2 років і дорослих при опіках, які довго не загоюються, трофічних виразках, вільній шкірній пластиці.
Час призначення антибіотика має вирішальне значення для ефективності загоєння рани. Якщо пацієнту проводиться хірургічна обробка рани, антибіотики призначають в/в або в/м. Першу дозу препарату слід вводити переважно за 30 хв до розрізу. Під час хірургічної обробки рани рекомендується повторне введення антибіотика. Післяопераційне введення не рекомендується.
Які антибіотики застосовують
Для загоєння рани важливо оптимізувати середовище ранового ложа шляхом санації рани та відповідних ранових пов'язок. У разі підозри на критичну колонізацію або локальну інфекцію в ранах рекомендується використовувати антибіотики для місцевого застосування як першу лінію лікування.
У дерматології застосовують:
- антибіотики для місцевого застосування (тетрациклін та його похідні, інші антибіотики);
- хіміотерапевтичні засоби для місцевого застосування (сульфаніламіди та інші лікарські засоби);
- антибіотики у комбінації з хіміотерапевтичними засобами.
До інших антибіотиків для місцевого застосування належать:
- фузидова кислота;
- хлорамфенікол;
- неоміцин;
- гентаміцин;
- тиротрицин;
- мупіроцин;
- ретапамулін;
- мікроцид;
- неоміцин.
До сульфаніламідів належать срібла сульфадіазин, сульфаніламід, срібла сульфатіазол. До інших хіміотерапевтичних засобів відносять метронідазол та комбінацію офлоксацину з лідокаїном.
Антибіотики при інфекційних ранах шкіри та м'яких тканин у таблетках:
- азитроміцин;
- ампіцилін;
- моксифлоксацин;
- тетрациклін;
- цефподоксим;
- ципрофлоксацин.
Пероральні антибіотики часто призначають у дерматологічній практиці. Їх застосовують для лікування пацієнтів зі шкірними інфекціями, неінфекційними запальними дерматологічними захворюваннями.
Протипоказання до застосування антибіотиків
Антибіотики при дерматологічних захворюваннях протипоказані:
- при підвищеній сенсибілізації до препаратів чи їх компонентів;
- при дисфункції печінки та нирок;
- хлорамфенікол - при псоріазі, екземі, грибкових захворюваннях шкіри;
- хлорамфенікол, гентаміцин, срібла сульфатіазол - дітям віком молодше 1–2 міс;
- неоміцин - при порушеннях цілісності шкіри, великій площі ураження, трофічних виразках, дітям віком до 6 років;
- тетрациклін - при системному червоному вовчаку;
- гентаміцин, сульфаніламід, срібла сульфатіазол - у період вагітності, годування грудьми;
- гентаміцин - при паркінсонізмі, міастенії;
- ретапамулін - дітям віком до 9 міс;
- сульфадіазин - при сенсибілізації до срібла;
- сульфадіазин, сульфаніламід - при порфірії;
- сульфадіазин, срібла сульфатіазол - при генетичному дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Перед призначенням антибіотикотерапії бажано зробити аналіз на визначення чутливості до антибіотиків. Ця рекомендація пов'язана з розвитком антибіотикорезистентності.
