По популярності
Антибіотики для місцевого застосування
26 препаратів
У яких випадках показані антибіотики для місцевого застосування?
Інфекції шкіри та м'яких тканин. Інфекції шкіри та м'яких тканин поділяють на дві основні групи: з наявністю некротизації або без неї, залежно від глибини та характеру пошкодження шарів шкіри.
Зазвичай некротизуючі інфекції включають: піоміозит, некротичний фасціїт, клостридіальний міонекроз та гангрену Фурньє.
До інфекцій шкіри та м'яких тканин без некротизації належать: імпетиго, фурункули, карбункули, укуси тварин та людини та інфіковані пролежні.
Слід зазначити, що, незважаючи на різноманітність інфекцій шкіри та м'яких тканин, використання антибіотиків для зовнішнього застосування (наприклад у формі мазі) рекомендується лише у поодиноких та специфічних випадках. Де-факто лише імпетиго є інфекційним захворюванням шкіри та м'яких тканин без некротизації, наявність якого потребує застосування місцевих антибіотиків.
Для фармакотерапії пацієнтам із цим захворюванням найчастіше рекомендують застосовувати мупіроцин або ретапамулін (наносять на уражену ділянку шкіри протягом 5 днів) (Stevens D.L. et al., 2014).
Фузидову (синонім - фузидієву) кислоту зазвичай призначають як антибіотик для місцевого застосування другої лінії, хоча в деяких випадках її слід застосовувати частіше, ніж мупіроцин/ретапамудин, як фармакотерапевтичний засіб при імпетиго. Фузидову кислоту наносять на інфіковану шкіру 3 рази на добу протягом 7–12 днів поспіль.
Разом з тим слід зазначити, що перевагу тому чи іншому антибіотику для місцевого застосування слід віддавати, виходячи з регіональної чутливості або резистентності бактерій до конкретного фармакотерапевтичного засобу, чим можна пояснити наявність декількох варіантів антибіотикотерапії при імпетиго (Heal C. et al., 2014).
Вугровий висип, або акне (acnevulgaris). Акне - це поширене захворювання, що здатне викликати психологічний дискомфорт, хоча часто він є непропорційним зовнішнім проявам захворювання (Koning S. et al., 2014).
Тому важливість фармакотерапії при акне, навіть у разі найлегших форм, базується на можливості як зменшення проявів симптомів, так і поліпшення психологічного стану пацієнта (Sardana K. et al., 2016).
У клінічній практиці для симптоматичного лікування пацієнтів з акне рекомендують антибіотики для зовнішнього застосування, що й стало причиною появи резистентних ізолятів Propionibacterium acne, що, у свою чергу, змусило лікарів експериментувати з різними видами терапії.
Найчастіше рекомендованими на цей час комбінаціями топічних препаратів у разі наявності акне є: комбінації антисептика бензоїлу пероксиду та топічних лікарських форм антибіотиків кліндаміцину або еритроміцину у різних концентраціях або фіксована комбінація 0,025% третиноїну та 1,2% кліндаміцину у формі гелю для зовнішнього застосування.
У міжнародних настановах надано рекомендації щодо використання комбінації антисептика бензоїлу пероксиду та лікарських форм антибіотиків для зовнішнього застосування (кліндаміцину або еритроміцину) з метою фармакотерапії при комедональній формі акне, а при помірній папуло- пустульозній формі вугрового висипу - фіксованої комбінації третиноїну та кліндаміцину із супутньою системною антибіотикотерапією або без неї (Zaenglein A.L. et al., 2015; Hauk L., 2017; Conforti C. et al., 2020).
Супуративний гідраденіт. Супуративний гідраденіт - відносно рідкісне захворювання, що в основному реєструють у жінок віком 20–30 років. Незважаючи на те що патогенез захворювання залишається досі до кінця не вивченим, встановлено безліч факторів ризику розвитку цієї патології, включаючи генетичну схильність, ожиріння, куріння та гормональні порушення (Lee E.Y. et al., 2017; Hendricks A.J. et al., 2019).
Слід зазначити, що суперінфекція при супуративному гідраденіті може спостерігатися у будь-який час перебігу даного захворювання, але винятково як вторинний процес, чим слід пояснювати подвійну роль антибактеріального лікування при супуративному гідраденіті, що виконується як з профілактичною, так і з терапевтичною метою для усунення будь-яких суперінфекцій (Hendricks A.J. et al., 2019).
Тому застосування топічних форм 1% кліндаміцину (у формі лосьйону або розчину для зовнішнього застосування) рекомендується як терапія першої лінії при супуративному гідраденіті.
Оскільки кліндаміцин є активним щодо штамів різних анаеробних мікроорганізмів, стрептококів та стафілококів, він може зменшувати як запалення шкіри, так і утворення біоплівки.
Слід зазначити, що застосування топічних форм кліндаміцину рекомендується винятково при легких формах супуративного гідраденіту, що характеризуються наявністю поверхневих пустул.
Оптимальною схемою лікування пацієнтів з супуративним гідраденітом є нанесення на уражену ділянку 1% розчину для зовнішнього застосування або 1% лосьону кліндаміцину 2 рази на добу протягом 3 міс, хоча в деяких настановах не рекомендується настільки тривалий період терапії, щоб уникнути розвитку бактеріальної резистентності (Hendricks A.J. et al., 2019).
Класифікація антибіотиків для місцевого застосування (ATC/DDD Index 2022)
Тетрациклін та його похідні:
- демеклоциклін;
- окситетрациклін;
- тетрациклін;
- хлортетрациклін.
Інші антибіотики для місцевого застосування:
- амікацин;
- бацитрацин;
- віргініаміцин;
- гентаміцин;
- мупіроцин;
- неоміцин;
- озеноксацин;
- ретапамулін;
- рифаксимін;
- рифаміцин;
- тиротрицин;
- фузидова кислота;
- хлорамфенікол.
Протипоказання
Повний перелік протипоказань та небажаних реакцій при застосуванні конкретного представника будь-якої групи антибіотиків для місцевого застосування дивіться у повній інструкції для медичного застосування лікарського засобу на сайті apteki.ua.
