Галоприл таблетки 1.5 мг, КОРПОРАЦІЯ ЗДОРОВ'Я ТОВ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ГАЛОПРИЛ

(HALOPRIL)

Склад

діюча речовина: haloperidol;

1 таблетка містить галоперидолу 1,5 мг;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; макрогол 4000.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору з плоскою поверхнею, з фаскою.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні препарати. Похідні бутирофенону. Код АТХ N05A D01.

Фармакологічні властивості

Галоперидол є високоефективним нейролептиком, що належить до похідних бутирофенону. Чинить виражений антипсихотичний і протиблювальний ефект.

Дія галоперидолу пов’язана з блокадою центральних дофамінових (D2) та альфа-адренорецепторів у мезокортикальних і лімбічних структурах головного мозку. Блокада (D2)-рецепторів гіпоталамуса призводить до зниження температури тіла, галактореї, внаслідок підвищеного продукування пролактину. Пригнічення дофамінових рецепторів у тригерній зоні блювального центру лежить в основі протиблювальної і протинудотної дій. Взаємодія з дофамінергічними структурами екстрапірамідної системи (базальні ганглії) призводить до екстрапірамідних порушень. Препарат проявляє помірний седативний ефект шляхом впливу на лімбічну систему, а також діє ад’ювантно при лікуванні хронічного болю.

Галоперидол не чинить антигістамінної та антихолінергічнoї дії.

Фармакокінетика.

Поглинання.

Максимальна концентрація у крові досягається через 2 — 6 годин. Біодоступність галоперидолу становить 60 — 70%. Галоперидол на 92% зв’язується з білками плазми крові. Для терапевтичного ефекту концентрація препарату у плазмі крові повинна бути у межах від 4 до 20 — 25 мкг/л.

Галоперидол метаболізується у печінці, метаболіт неактивний. Галоперидол виділяється із сечею (40%) і з калом (60%). Приблизно 1% галоперидолу виділяється із сечею у незміненій формі. Об’єм рівноважного розподілу великий (7,9 ± 2,5 л/кг). Період напіввиведення з плазми після перорального застосування становить у середньому 24 години (12 — 38 годин).

Галоперидол легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр.

Клінічні характеристики

Показання

У дорослих:

шизофренія: лікування симптомів та профілактика рецидивів;
інші психози: особливо параноїдальні;
манія і гіпоманія;
психічні проблеми та проблеми поведінки, такі як агресія, гіперактивність, схильність до самоскалічення у розумово відсталих пацієнтів та пацієнтів з органічними пошкодженнями головного мозку;
як додатковий засіб для короткострокового лікування психомоторного збудження (від помірного до тяжкого), хвилювання, насильницької або небезпечно імпульсивної поведінки;
неприборкана гикавка;
занепокоєння і збудження у пацієнтів літнього віку;
синдром Жиль де ла Туретта і тяжкі тики.

Протипоказання

Коматозний стан, тяжке пригнічення функції центральної нервової системи токсичного походження (алкогольного або медикаментозного), ендогенні депресії без збудження, астенія, неврози, спастичні стани через ураження базальних гангліїв (геміплегія, розсіяний склероз), хвороба Паркінсона. Патологічний процес з локалізацією у ділянці базальних гангліїв.

Підвищена чутливість (алергія) до галоперидолу або до допоміжних речовин препарату та інших похідних бутирофенону.

Клінічно значущі захворювання серця (наприклад, нещодавно перенесений гострий інфаркт міокарда; декомпенсована серцева недостатність; аритмії, що лікуються антиаритмічними лікарськими засобами ІА та ІІІ класу); подовження інтервалу QTс, шлуночкова аритмія в анамнезі або шлуночкова аритмія типу «пірует», клінічно значуща брадикардія; блокада серця ІІ або ІІІ ступеня і неконтрольована гіпокаліємія; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Супутнє застосування препаратів, що спричиняють порушення балансу електролітів, вимагає підвищеної обережності, може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій.

Галоперидол потенціює пригнічувальну дію на центральну нервову систему гіпотензивних препаратів центральної дії, опіоїдних аналгетиків, снодійних засобів, антидепресантів, препаратів для наркозу, алкоголю. Одночасний прийом галоперидолу з цими препаратами може призвести до пригнічення дихання.

Сумісне застосування галоперидолу з метилдопою посилює дію галоперидолу на центральну нервову систему.

При комбінованому застосуванні з антипаркінсонічними препаратами (леводопа) може знижуватися терапевтична дія цих засобів через антагоністичний вплив на дофамінергічні структури.

Галоперидол уповільнює метаболізм трициклічних антидепресантів, унаслідок чого збільшується їхній рівень у плазмі крові і підвищується токсичність.

Хінідин, буспірон, флуоксетин помірно підвищують концентрацію галоперидолу в крові, тому при необхідності одночасного застосування дозу галоперидолу потрібно знижувати. Інгібітори ферментів системи цитохрому P450 і CYP2D6 можуть збільшувати рівень галоперидолу у плазмі крові.

Супутнє застосування галоперидолу з препаратами, які, як відомо, можуть подовжувати інтервал QT (антиаритмічні препарати класів IA і III, триоксид миш’яку, галофантрин, левометадилу ацетат, мезоридазин, тіоридазин, пімозид, спарфлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин, долансетрону мезилат, мефлохін, сертиндол або цизаприд), протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Тривале сумісне застосування галоперидолу з препаратами, що є індукторами ферментів печінки (карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал), призводить до зниження концентрації галоперидолу в сироватці крові. При необхідності їхнього комбінування може знадобитися підвищення дози галоперидолу, але після відміни індуктора ферментів печінки необхідно зменшити дозу галоперидолу.

При одночасному прийомі галоперидолу з солями літію рідко повідомлялося про випадки наступних симптомів: енцефалопатія, екстрапірамідні реакції, пізня дискінезія, злоякісний нейролептичний синдром, розлад стовбура головного мозку, гострий мозковий синдром і кома. Більша частина цих симптомів мали оборотний характер. Невідомо, чи відносяться вони до окремої нозологічної групи. При виникненні вищезазначених симптомів у пацієнтів, які отримували одночасно літій і галоперидол, терапію необхідно негайно зупинити.

Галоперидол впливає на активність непрямих антикоагулянтів (феніндіон), тому при їх сумісному застосуванні дозу останніх необхідно коригувати. Проявляється антагоністична дія на антикоагулянтний ефект феніндіону. Галоперидол може знижувати інтенсивність дії адреналіну та інших симпатоміметиків і спричиняти зниження артеріального тиску при застосуванні альфа-блокаторів (гуанетидин).

Галоперидол може порушувати ефект протисудомних препаратів при їх одночасному застосуванні, знижуючи рівень препаратів у плазмі крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози протисудомних препаратів.

Вальпроат натрію, відомий інгібітор глюкуронізації, не впливає на рівень галоперидолу у плазмі крові.

Особливості застосування

Оскільки у процесі лікування галоперидолом можливе подовження інтервалу QT на ЕКГ, слід оцінити співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату пацієнтам із захворюванням системи кровообігу, з наявністю у сім’ї випадків раптового летального наслідку та/чи подовження інтервалу QT в анамнезі. До початку терапії необхідно провести ЕКГ моніторинг (див. розділ «Протипоказання»). У ході лікування необхідність ЕКГ моніторингу слід визначати індивідуально.

У пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом, голодуванням, які зловживають алкоголем і мають некориговані електролітні порушення, слід уважно спостерігати за ЕКГ і рівнем калію, особливо на початковій фазі лікування до досягнення рівноважних концентрацій препарату у плазмі крові. Порушення балансу електролітів може збільшити ризик розвитку шлуночкових аритмій, тому рекомендується регулярний моніторинг електролітів, особливо у пацієнтів, які приймають діуретики. Під час терапії дозу необхідно зменшити у разі подовженого інтервалу QT, а галоперидол слід негайно відмінити, якщо інтервал QT перевищує 500 мс.

Слід уникати одночасного застосування з іншими нейролептичними засобами.

У пацієнтів в психіатричній практиці, які отримували антипсихотичні препарати, включаючи галоперидол, повідомлялося про випадки виникнення раптового летального наслідку. Аналізи сімнадцяти контрольованих клінічних досліджень у порівняні з плацебо (модальна тривалість 10 тижнів), в основному у хворих при лікуванні атиповими антипсихотичними препаратами, виявили ризик летального наслідку від 1,6 до 1,7 рази вище у пацієнтів, які отримували засіб, ніж у пацієнтів, що отримували плацебо. Під час контрольованого клінічного дослідження тривалістю 10 тижнів з типовими препаратами, рівень смертності становив близько 4,5% у пацієнтів, які отримували засіб, у порівнянні з близько 2,6% в групі з плацебо. Хоча причини летальних наслідків розрізнялися, більшість була викликана серцево-судинними явищами (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть) або інфекціями (наприклад, пневмонією).

Спостережні дослідження свідчать про те, що, як і при застосуванні атипічних антипсихотичних препаратів, лікування за допомогою звичайних антипсихотичних препаратів може збільшити смертність. У зв’язку з цим залишається неясним, чи є підвищена смертність, що спостерігалася в спостережних дослідженнях, наслідком дії нейролептиків, чи є особливістю деяких характеристик пацієнтів.

При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, часто присутні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, які необхідно визначати до початку лікування, в ході лікування галоперидолом необхідно вжити профілактичні заходи.

Були зафіксовані випадки тахікардії і гіпотонії у деяких пацієнтів.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). Як і інші препарати, галоперидол також пов’язаний із злоякісним нейролептичним синдромом: рідкісний і ідіосинкразійний випадки. При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про виникнення злоякісного нейролептичного синдрому (характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м’язів, вегетативною лабільністю, порушенням свідомості хворого і підвищеним рівнем креатинінфосфокінази у плазмі крові). Додаткові ознаки можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. При виникненні цих симптомів слід негайно припинити лікування антипсихотичними препаратами і розпочати відповідну підтримуючу терапію (наприклад, внутрішньовенні інфузії дантролену).

Підвищена летальність у людей літнього віку з деменцією.

Люди літнього віку з деменцією, які отримували антипсихотичні засоби, мали незначно підвищений ризик виникнення летального наслідку порівняно з тими, які не отримували лікування. Даних для надання точного показника величини ризику і причини підвищеного ризику недостатньо. Галоперидол не показаний для лікування поведінкових порушень на тлі деменції.

Були зафіксовані випадки тахікардії і гіпотонії у деяких пацієнтів.

У деяких пацієнтів, які перебувають на тривалій терапії або після припинення терапії, може з'явитись пізня дискінезія. Цей синдром характеризується ритмічними мимовільними рухами язика, обличчя, рота або щелепи. Прояви можуть бути постійними, а можуть бути замаскованими із поновленням лікування при збільшенні дози або при переході на інший антипсихотичний засіб. Лікування потрібно негайно припинити. Наявність даних про безпеку у пацієнтів похилого віку вказує на ризик розвитку екстрапірамідних симптомів, включаючи пізню дискінезію та седацію. При довгостроковій терапії дані про безпеку відсутні.

Як і з усіма нейролептиками, можуть виникнути екстрапірамідні симптоми: тремор, ригідність, слинотеча, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія.

Хворим на епілепсію, а також пацієнтам із підвищеною схильністю до судомних станів (хронічна інтоксикація як алкогольного, так і іншого генезу, черепно-мозкова травма в анамнезі) галоперидол потрібно призначати з обережністю.

Хворі шизофренією реагують на антипсихотичну терапію із затримкою. Після закінчення лікування галоперидолом симптоми з’являються знову лише через кілька тижнів або місяців. Раптове припинення курсу терапії антипсихотичними засобами, особливо при застосуванні великих доз препарату, може спричинити симптоми відміни (нудота, блювання, безсоння), а також рецидив захворювання. Тому препарат потрібно відміняти поступово, знижуючи дози.

Хворим, у яких при психопатологічних розладах присутні депресія і психоз, галоперидол слід приймати у комбінації з антидепресантами.

Якщо є необхідність в одночасній терапії галоперидолом та антипаркінсонічними засобами, після припинення застосування галоперидолу треба продовжувати застосування антипаркінсонічного засобу для попередження збільшення екстрапірамідних ознак, особливо якщо швидкість виведення антипаркінсонічного засобу вища. Треба враховувати, що одночасне застосування галоперидолу та антихолінергічних препаратів (у тому числі й антипаркінсонічних засобів) може призвести до підвищення внутрішньоочного тиску.

Галоперидол слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам, які є «повільними метаболізаторами» CYP2D6, а також при застосуванні інгібіторів цитохрому P450.

Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні галоперидолу при печінковій патології. При тривалому застосуванні препарату необхідний періодичний контроль картини крові і функції печінки.

Пацієнтам з нирковою недостатністю та феохромоцитомою необхідно дотримуватись обережності при застосуванні галоперидолу.

Тироксин підвищує токсичність галоперидолу, тому пацієнтам з гіпертиреозом його можна застосовувати тільки під прикриттям адекватної тиреостатичної терапії.

Гормональні ефекти антипсихотичними нейролептиками включають гіперпролактинемію, що може викликати галакторею, гінекомастію та оліго- або аменорею. Були зафіксовані рідкі випадки гіпоглікемії та синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Під час терапії препаратом не можна вживати алкоголь. На початку терапії галоперидолом і особливо при застосуванні великих доз препарату можуть виникати седації різного ступеня і зниження уваги, які збільшуються при застосуванні спиртних напоїв.

При непереносимості лактози необхідно враховувати, що таблетка Галоприлу містить лактозу, як допоміжну речовину, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактазної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.

В якості допоміжної речовини до складу препарату входить крохмаль кукурудзяний, тому пацієнтам з підвищеною чутливістю або непереносимістю глютену не слід приймати цю лікарську форму препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування препарату у період вагітності можливе тільки у тому випадку, якщо очікувана користь переважає можливий тератогенний ефект. Під час ІІІ триместру вагітності, піддаються ризику небажаних ефектів, у тому числі екстрапірамідних симптомів або синдрому відміни, що можуть відрізнятися за ступенем тяжкості і тривалості після народження. Також були випадки збудження, артеріальної гіпертензії, артеріальної гіпотензії, тремор, сонливість, респіраторний дистрес, розлади прийому їжі. Тому немовлята повинні знаходитись під ретельним контролем. Протипоказано застосовувати у разі підтвердженої або підозрюваної вагітності. Галоперидол проникає у грудне молоко. При необхідності застосування галоперидолу годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Галоперидол може викликати седативний ефект і зниження уваги, особливо при більш високих дозах і при початку лікування, цей вплив може бути посилений алкоголем. Пацієнтів слід застерегти від керування транспортними засобами та користування механізмами під час лікування, до тих пір, доки не буде встановлена їх сприйнятливість до препарату.

Спосіб застосування та дози

Приймати внутрішньо під час або після їжі, запивати повною склянкою води.

Дозування препарату для всіх показань встановлювати індивідуально під пильним наглядом лікаря. Для визначення початкової дози слід враховувати вік пацієнта, тяжкість симптомів і попередню відповідь на нейролептики.

Пацієнтам літнього віку або ослабленим, у яких раніше були виявлені побічні реакції на нейролептики, може знадобитися менша доза галоперидолу. Початкова доза має становити половину звичайної дози для дорослих, а потім поступово коригуватися для досягнення оптимальної відповіді на терапію. Слід звертати увагу на функцію печінки, при наявності печінкової недостатності дозу необхідно знижувати.

Галоперидол слід призначати у мінімальній клінічно ефективній дозі.

Дорослі.

Шизофренія, психози, манія, гіпоманія, психічні проблеми або проблеми поведінки, психомоторне збудження, хвилювання, насильницька чи небезпечно імпульсивна поведінка, органічні пошкодження головного мозку.

Початкова доза:

помірна симптоматика: 1,5 — 3 мг/добу, розподілена на 3 прийоми.

Тяжка симптоматика/резистентні пацієнти: 3 — 5 мг/добу, розподілені на 3 прийоми.

Початкову дозу можна застосовувати підліткам і пацієнтам з резистентною шизофренією, яким може знадобитися до 30 мг/добу.

Підтримуюча доза: після досягнення задовільного контролю симптомів дозу слід поступово зменшити до мінімальної ефективної підтримуючої дози, частіше всього 5 або 10 мг/добу. Слід уникати занадто швидкого зниження дози.

Занепокоєння і хвилювання у людей літнього віку.

Початкова доза: 1,5 — 3 мг/добу, розподілена на 3 прийоми. У разі необхідності можливе титрування дози, для досягнення ефективної підтримуючої дози (1,5 — 30 мг на добу).

Синдром Жиль де ла Туретта, тяжкі тики, неприборкана гикавка.

Початкова доза 1,5 мг/добу, розподілена на 3 прийоми та регулюється залежно від відповіді на терапію. Щоденна підтримуюча доза у 10 мг може знадобитися при синдромі Жиль де ла Туретта.

Діти

Препарат у даному дозуванні не застосовують дітям.

Передозування

Симптоми: характеризуються посиленням відомих фармакологічних і побічних ефектів. Найважливіші ознаки передозування: тяжкі екстрапірамідні розлади, артеріальна гіпотензія, седативний ефект. Екстрапірамідні розлади проявляються ригідністю м’язів, загальним або локалізованим тремором м’язів. Артеріальна гіпертензія може розвиватися частіше, ніж артеріальна гіпотензія.

В екстремальних випадках можливий коматозний стан з пригніченням дихання із вираженою гіпотензією. Він може бути настільки тяжким, що може призвести до шокового стану. Необхідно врахувати можливість розвитку шлуночкових аритмій з подовженням інтервалу QT.

Лікування: специфічного антидоту не існує. Слід проводити симптоматичну терапію. Може застосовуватись активоване вугілля.

При коматозному стані необхідна підтримка функції дихальної системи, введення оротрахеальної або ендотрахеальної трубки. При пригніченні дихання може з’явитися необхідність у проведенні штучної вентиляції легенів.

Необхідний моніторинг ЕКГ і життєво важливих параметрів гемодинаміки, поки ЕКГ не нормалізується. Для лікування вираженої артеріальної гіпотензії або недостатності кровообігу необхідне внутрішньовенне введення достатньої кількості рідини, плазми крові або концентрованого альбуміну, а також введення вазопресорних засобів (дофаміну або норадреналіну). Не слід застосовувати адреналін, оскільки у комбінації з галоперидолом він може спричинити тяжку артеріальну гіпотензію. При тяжких екстрапірамідних ознаках необхідно застосовувати парентерально антипаркінсонічні засоби (бензтропіну мезилат, дорослим у дозі по 1 — 2 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово). Відміну цих препаратів необхідно проводити з обережністю, тому що різке припинення їхнього введення може призвести до рецидиву екстрапірамідних розладів.

Побічні реакції

При нетривалому застосуванні галоперидолу у невеликих дозах (1 — 2 мг на добу) побічні ефекти зустрічаються рідко, виражені слабо та мають минущий характер. При тривалому застосуванні більших доз побічні ефекти зустрічаються частіше. Найчастіше зустрічаються побічні дії неврологічного характеру.

З боку крові та лімфатичної системи: отримували повідомлення про незначне і минуще зниження числа формених елементів крові. Дуже рідко можуть спостерігатися агранулоцитоз і тромбоцитопенія; минуща лейкопенія, як правило, при комбінації галоперидолу з іншими препаратами; нейтропенія; лейкоцитоз; панцитопенія.

З боку імунної системи: рідко виникали анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи: гормональна побічна дія нейролептиків антипсихотичної дії — це можливість гіперпролактинемії, що спричиняє неадекватну секрецію антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму та харчування: зниження апетиту, рідко у виняткових випадках можлива гіпоглікемія і зниження секреції антидіуретичного гормону.

Психічні розлади: депресія, ажитація, безсоння, сплутаність свідомості і загострення психотичних симптомів, збудження, втрата лібідо.

З боку нервової системи: в окремих випадках можливі седативний ефект, сонливість, головний біль, запаморочення, великі епілептичні напади, гіперкінезія, окулогірні кризи, дискінезія, брадикінезія, гіпокінезія, акінезія, маскоподібне обличчя, ністагм, гіпертонія, млявість, запаморочення, мимовільні скорочення м’язів, паркінсонізм, кардіоневроз.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС): застосування антипсихотичних засобів, зокрема галоперидолу, може спричинити ЗНС. Ця рідкісна ідіосинкразія характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м’язів, вегетативною лабільністю, порушенням свідомості хворого і підвищеним рівнем креатинінфосфокінази у плазмі крові. Гіпертермія часто є ранньою ознакою ЗНС. З появою симптомів ЗНС у всіх випадках необхідно перервати курс нейролептичної терапії і, в умовах ретельного спостереження, почати підтримуючу терапію.

Екстрапірамідні симптоми: при тривалому застосуванні можуть зустрічатися ознаки, характерні для нейролептиків: тремор, ригідність м’язів, брадикінезія, акатизія, гостра м’язова дистонія або ларингеальна дистонія. У таких випадках можна призначати антипаркінсонічні препарати антихолінергічної дії, але не в порядку превентивної терапії, тому що їхнє застосування знижує ефективність галоперидолу.

Пізня дискінезія: як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, так і тривале застосування галоперидолу або його відміна може спричинити пізню дискінезію. Цей синдром характеризується мимовільним ритмічним посмикуванням язика, обличчя, рота або щелепи. Ці ознаки у деяких хворих наявні постійно. Синдром може маскуватися, коли поновлюють курс терапії, підвищують дозу галоперидолу або призначають інший антипсихотичний препарат. З появою ознак пізньої дискінезії доцільно якомога раніше перервати курс терапії.

Ритмічні випадкові посмикування язика можуть бути ранньою ознакою пізньої дискінезії. Відміна лікування на цій ранній стадії може попередити розвиток даного синдрому.

З боку органів зору: у пацієнтів літнього віку можуть спостерігатися напади закритокутової глаукоми. Періодично можуть спостерігатися помутніння зору, а також рух очних яблук, затуманений зір.

З боку серця: у деяких випадках може спостерігатися тахікардія і гіпотензія. Рідко у виняткових випадках — подовження інтервалу QT на ЕКГ та/або поява шлуночкових аритмій, включаючи фібриляцію шлуночків і шлуночкову тахікардію, шлуночкову аритмію типу «пірует» і раптову зупинку серця, екстрасистолія. Також повідомлялося про випадки раптового летального наслідку. Зазначені розлади можуть бути у хворих, які одержують великі дози препарату, або які схильні до порушень серцево-судинної системи.

З боку судин: періодично повідомлялося про артеріальну гіпотензію, рідше − про артеріальну гіпертензію. При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії, включаючи випадки легеневої емболії, а також випадки тромбозу глибоких вен. Частота виникнення невідома, ортостатична гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: періодично повідомлялося про нудоту, блювання, диспептичні явища. У деяких випадках можуть спостерігатися запор, диспепсія, сухість у роті та підвищена слинотеча.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм, набряк гортані, ларингоспазм.

З боку печінки: повідомлялося про поодинокі випадки у відхиленнях показників печінкових тестів, гостра печінкова недостатність, гепатит, найчастіше холестатичний, холестаз. Періодично може спостерігатись жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: періодично може спостерігатися підвищене потовиділення. Рідко спостерігалися реакції гіперчутливості у вигляді шкірних висипів, свербіжу шкіри, периферичного набряку, кропив’янки, ексфоліативного дерматиту, мультиформної еритеми, фотосенсибілізації, лейкоцитокластичного васкуліту.

З боку опорно-рухового апарату: кривошия, тризм, посмикування м’язів, судоми м’язів, порушення ходи, м’язові спазми, кістково-м’язова болючість.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: періодично може спостерігатися затримка сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко може виникати оліго- або аменорея, галакторея і гінекомастія, нагрубання, дискомфорт та біль у молочних залозах, менорагія, дисменорея, порушення менструального циклу. Може спостерігатися статева дисфункція: порушення ерекції, розлади еякуляції, пріапізм.

Лабораторні показники: можливе як підвищення, так і втрата маси тіла.

Загальні патології і стан, пов’язаний із застосуванням: дуже рідко може виникати порушення ходи, набряк обличчя, гіпонатріємія, гіпертермія, раптова смерть.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 5 або 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров'я народу».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.

Галоприл розчин для ін'єкцій 5 мг/мл, КОРПОРАЦІЯ ЗДОРОВ'Я ТОВ (Україна, Харків)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Затверджено МОЗ Украiни від 2023-12-11 р. № 2101. Р.п. № UA/6576/01/01

Склад

діюча речовина: haloperidol;

1 мл містить галоперидолу 5 мг;

допоміжні речовини: кислота молочна, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні препарати. Похідні бутирофенону.

Код АТС

N05A D01.

Клінічні характеристики

Показання

Шизофренія: лікування симптомів і профілактика рецидивів.

Інші психози, особливо параноїдальні.

Манія і гіпоманія.

Психічні і поведінкові проблеми, такі як агресія, гіперактивність і самоскалічення у розумово відсталих і у пацієнтів з органічними ушкодженнями мозку.

Допоміжна терапія при короткотривалому лікуванні таких станів помірного і тяжкого ступеня: психомоторне збудження, хвилювання, насильницька чи небезпечно імпульсивна поведінка.

Нудота і блювання.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату або до похiдних бутирофенону.

Коматозний стан; тяжке пригнічення функції центральної нервової системи (ЦНС) токсичного (алкогольного або медикаментозного) походження; хвороба Паркінсона; патологічний процес з локалізацією у ділянці базальних гангліїв; серцеві розлади, порушення серцевої провiдностi, подовження iнтервалу QT, наявнicть в анамнезi шлуночкових аритмiй або аритмії torsades de pointes, брадикардія або блокада II чи III ступеня, неконтрольована гiпокалiємія, одночасний прийом iнших препаратiв, що подовжують iнтервал QT; депресiя; захворювання нирок та печiнки з вираженими порушеннями їх функцiй.

Спосіб застосування та дози

Дозу препарату встановлюють індивідуально, залежно від віку, тяжкості симптомів і попередньої реакції пацієнта на інші нейролептики.

При гострому збудженні дорослим пацієнтам з помірними симптомами вводять 2–10 мг внутрішньом'язово. Залежно від реакції пацієнта, наступні дози можна вводити повторно кожні 4–8 годин до досягнення добової дози 18 мг.

Іноді пацієнтам з тяжкими розладами може знадобитися початкова доза до 18 мг.

При нудоті/блюванні рекомендується 1–2 мг внутрішньом'язово.

Пацієнтам літнього віку/ослабленим пацієнтам вводять ½ рекомендованої дози, поступово підвищуючи її під пильним клінічним наглядом до досягнення бажаного ефекту.

Побічні реакції

При нетривалому застосуванні галоперидолу у невеликих дозах (1–2 мг на добу) побічні реакції зустрічаються рідко, виражені слабо і мають минущий характер. При тривалому застосуванні більших доз побічні реакції спостерігаються частіше. Найчастішими є побічні реакції неврологічного характеру.

З боку нервової системи: екстрапірамідні розлади, гіперкінезія, головний біль, пізня дискінезія (мимовільне ритмічне посмикування язика, обличчя, рота або щелепи), окулогірні кризи, гостра м'язова дистонія, дискінезія, ларингеальна дисфонія, акатизія, брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, тремор, запаморочення, судоми, акінезія, ригідність м'язів за типом «зубчастого колеса», уповільнення швидкості реакції та погіршення координації, великі епілептичні напади і погіршення психотичних симптомів, злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, генералізована ригідність м'язів, вегетативна лабільність і порушення свідомості хворого, ністагм).

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, анемія, лімфоцитоз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, анафілаксія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, кропив'янка, відчуття свербежу, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, лейкоцитопластичний васкуліт, ексфоліативний дерматит.

З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія, гіперглікемія, гіпоглікемія, зниження секреції антидіуретичного гормону.

З боку метаболізму: гіпонатріємія, периферичні набряки, змiна маси тiла, порушення регуляції температури тіла.

З боку психіки: безсоння, депресія, психотичні розлади, сплутаність свідомості, сонливість.

З боку органів зору: розлади зору, затуманення/нечіткість зору.

З боку травного тракту: запор, сухість у роті, нудота, блювання, анорексія, диспепсія, діарея, підвищене слиновиділення, печія.

З боку гепатобіліарної системи: зміни функції печінки, гепатит, жовтяниця, гостра печінкова недостатність, холестаз.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, погіршення перебігу стенокардії, зміни електрокардіограми, подовження інтервалу QT на ЕКГ і/або поява шлуночкових аритмій, аритмія типу torsade de pointes; шлуночкова тахікардія, екстрасистолія, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм, набряк гортані, ларингоспазм.

З боку кістково-м'язової системи: кривошия, ригідність м'язів, спазми м'язів, м'язово-скелетна ригідність, тризм, посмикування м'язів.

З боку сечовидільної системи: затримка сечі.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція, дисменорея, гінекомастія, галакторея, нагрубання, дискомфорт та біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, оліго-/аменорея, менорагія, сексуальна дисфункція, пріапізм.

Загальні розлади: розлади координації, гіпотермія, периферичні набряки, набряк обличчя.

При прийомі антипсихотичних засобів повідомлялося про випадки венозних тромбоемболій, включаючи емболію легеневої артерії і тромбоз глибоких вен, раптової смерті. Частота даних випадків невідома.

Передозування

Симптоми: прояви передозування галоперидолу є наслідком його фармакологічної дії, найчастішими з них є тяжкі екстрапірамідні симптоми, артеріальна гіпотензія, психічна байдужість з переходом у стан сну. Ризик розвитку шлуночкової аритмії, можливо, пов'язаний з подовженням інтервалу QT. У пацієнта можливий коматозний стан з пригніченням дихання і артеріальною гіпотензією, які можуть призвести до шоку. Можливі парадоксальна гіпертонія і судоми.

Лікування: специфічного антидоту не існує. Дихальні шляхи слід очистити і при необхідності підтримувати їх функцію за допомогою механічної вентиляції легенів. Враховуючи окремі повідомлення про аритмію, рекомендується проводити моніторинг ЕКГ. Артеріальну гіпотензію і судинний колапс усувають введенням плазми. Адреналін не можна застосовувати. Пацієнт повинен перебувати під наглядом 24 години або довше, при цьому потрібно підтримувати нормальну температуру тіла і забезпечувати адекватне вживання рідини. У разі тяжких екстрапірамідних симптомів слід ввести антипаркінсонічні препарати.

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека галоперидолу у період вагітності не встановлена. Негативного впливу галоперидолу плід зазнає під час III триместру вагітності, при цьому після пологів побічні реакції проявляються екстрапірамідними симптомами, які можуть відрізнятися за ступенем тяжкості і тривалості. Надходили повідомлення про ажитацію, артеріальну гіпертензію/гіпотензію, тремор, сонливість, розлади дихання, проблеми при годуванні. Отже, новонародженим необхідно перебувати під ретельним наглядом. Надійшло кілька повідомлень про вроджені дефекти плода, що, можливо, були наслідком застосування галоперидолу. Галоперидол слід застосовувати тільки в тому випадку, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода, при цьому введена доза і тривалість лікування повинні бути мінімальними.

Галоперидол проникає у грудне молоко. Були окремі випадки екстрапірамідних симптомів у дитини при грудному вигодовуванні. Препарат слід застосовувати з урахуванням потенційних ризиків.

Діти.

Препарат не рекомендується застосовувати дітям.

Призначають з обережністю пацієнтам з ішемічною хворобою серця, стенокардією, порушеннями серцевого ритму, лабільним артеріальним тиском, а також хворим на епілепсію, при наявності анамнестичних даних про судомні напади, тиреотоксикозі чи феохромоцитомі, особам літнього віку.

При тривалому застосуванні необхідний регулярний контроль загального аналізу крові, функції печінки та нирок, рівня електролітів, особливо у пацієнтів, які приймають діуретики, та у пацієнтів із супутніми захворюваннями.

Кардіальні розлади.

Дуже рідко повідомлялося про такі кардіальні розлади, як подовження інтервалу QT і/або шлуночкова аритмія. Вони частіше можуть зустрічатись у пацієнтів з факторами ризику даних ускладнень та при прийомі високих доз галоперидолу. Перед застосуванням галоперидолу слід оцінити співвідношення користь/ризик у пацієнтів з факторами ризику шлуночкових аритмій (такими як захворювання серця, наявність у сім'ї випадків раптової смерті та/або подовження інтервалу QT, неконтрольовані порушення рівнів електролітів, субарахноїдальні геморагії, голодування, зловживання алкоголем). Слід проводити ЕКГ-контроль та контроль рівня калію в крові. При подовженні інтервалу QT слід припинити прийом галоперидолу.

Галоперидол слід з обережністю призначати пацієнтам зі зниженим метаболізмом CYP 2D6 і при застосуванні інгібіторів цитохрому P450. Слід уникати одночасного застосування інших антипсихотичних засобів.

Перед застосуванням галоперидолу рекомендується проводити ЕКГ у всіх пацієнтів, особливо у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів із захворюваннями серця чи з відхиленнями показників серцевої функції при обстеженні.

У деяких випадках повідомлялося про тахікардію та артеріальну гіпотензію. Рідше повідомлялося про випадки артеріальної гіпертензії.

Злоякісний нейролептичний синдром.

Застосування антипсихотичних засобів, зокрема галоперидолу, може спричинити злоякісний нейролептичний синдром. Ця рідкісна ідіосинкразія характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м'язів, вегетативною лабільністю і порушенням свідомості хворого, підвищенням рівня КФК у крові. Гіпертермія часто є ранньою ознакою злоякісного нейролептичного синдрому, симптомів вегетативних розладів, таких як тахікардія, лабільний артеріальний тиск і підвищена пітливість, що можуть передувати гіпертермії, діючи як ранній попереджувальний синдром. З появою симптомів розвитку злоякісного нейролептичного синдрому у всіх випадках необхідно перервати курс нейролептичної терапії і в умовах ретельного нагляду почати підтримуючу терапію.

Пізня дискінезія.

Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, так і при тривалому застосуванні галоперидолу або його припиненні можливий розвиток пізньої дискінезії. Цей синдром характеризується мимовільним ритмічним посмикуванням язика, обличчя, рота або щелепи. Ці ознаки в деяких хворих наявні постійно. Їх можна зменшити, поновивши курс терапії, підвищивши дози галоперидолу або призначивши інший антипсихотичний препарат. З появою ознак пізньої дискінезії доцільно якомога раніше перервати курс терапії.

Екстрапірамідні симптоми.

При тривалому застосуванні можуть зустрічатися ознаки, характерні для нейролептиків: тремор, ригідність м'язів, підвищене слиновиділення, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія. У цих випадках можна призначати антипаркінсонічні препарати антихолінергічної дії, але не в порядку превентивної терапії, тому що їхнє застосування знижує ефективність галоперидолу. Якщо є необхідність одночасної терапії галоперидолом та антипаркінсонічними засобами, після припинення застосування галоперидолу потрібно продовжувати застосування антипаркінсонічного засобу для попередження збільшення екстрапірамідних ознак, особливо якщо швидкість виведення антипаркінсонічного засобу вища. Потрібно враховувати, що одночасне застосування галоперидолу та антихолінергічних препаратів (у тому числі й антипаркінсонічних засобів) може призвести до підвищення внутрішньоочного тиску.

Судоми.

При застосуванні галоперидолу повідомлялося про випадки судом, тому слід дотримуватись обережності хворим на епілепсію або пацієнтам зі схильністю до судом (зловживання алкоголем, пошкодження мозку).

Препарат з обережністю призначають пацієнтам зі змінами на ЕЕГ (електроенцефалограмі). До початку терапії Галоприлом рекомендується провести ЕЕГ-дослідження.

Гепатобіліарні розлади.

Галоперидол метаболізується в печінці, тому слід дотримуватись обережності при застосуванні його пацієнтам із захворюваннями печінки. Відзначались окремі випадки порушення функції печінки чи гепатиту, переважно холестатичного.

Ендокринні розлади.

Тироксин може збільшувати токсичність галоперидолу. Тому застосовувати галоперидол при гіпертиреозі слід з особливою обережністю і після досягнення еутиреоїдного стану.

Гормональні розлади при прийомі антипсихотичних засобів включають гіперпролактинемію, що спричиняє галакторею, гінекомастію, оліго-/аменорею. У винятково рідкісних випадках можлива гіпоглікемія і зниження секреції антидіуретичного гормону.

Тромбоемболія вен.

При прийомі антипсихотичних засобів відзначались випадки тромбоемболії вен. Слід вжити превентивних заходів перед та під час застосуванням галоперидолу пацієнтам із факторами ризику розвитку тромбоемболії.

Раптове припинення курсу терапії препаратом, особливо при застосуванні високої дози, може спричинити синдром відміни, а також рецидив захворювання, тому препарат необхідно відміняти, поступово знижуючи дозу.

Препарат дає можливість знизити дозу болезаспокійливих засобів при сумісному застосуванні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід утримуватися від діяльності, що вимагає підвищеної уваги і швидких психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Галоперидол потенціює пригнічувальну дію на ЦНС гіпотензивних препаратів центральної дії, опіоїдних аналгетиків, снодійних засобів, антидепресантів, засобів для наркозу, алкоголю. Одночасний прийом галоперидолу з цими препаратами може призвести до пригнічення дихання.

Метилдопа підсилює дію галоперидолу на ЦНС.

При сумісному застосуванні з антипаркінсонічними препаратами (леводопою тощо) може підвищуватись внутрішньоочний тиск і знижуватись терапевтична дія цих засобів через антагоністичний вплив на дофамінергічні структури.

Тривале сумісне застосування галоперидолу з препаратами-індукторами ферментів печінки (карбамазепіном, рифампіцином, фенобарбіталом тощо) призводить до зниження концентрації галоперидолу у сироватці крові. За потреби їхнього комбінування може знадобитися підвищення дози галоперидолу, але після відміни індуктора ферментів печінки необхідно знизити дозу галоперидолу.

Галоперидол впливає на активність непрямих антикоагулянтів, тому при їх сумісному застосуванні дозу останніх необхідно коригувати.

При одночасному прийомі галоперидолу з солями літію зростає ризик побічної дії на ЦНС, особливо можливість екстрапірамідних реакцій.

Галоперидол може знижувати інтенсивність дії адреналіну та інших симпатоміметиків і спричиняти парадоксальне зниження артеріального тиску при їхньому застосуванні.

Одночасне застосування галоперидолу з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, антиаритмiчними засобами класiв IA (наприклад з хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом) та ІІІ (наприклад з аміодароном, соталолом, дофетилідом) протипоказане через ризик появи шлуночкових аритмiй, включаючи аритмiю типу torsade de pointes.

Галоперидол метаболізується кількома шляхами, включаючи глюкуронідацію, і за допомогою ферментів цитохрому Р450 (особливо CYP 3А4 або CYP 2D6). Пригнічення метаболізму цих шляхів іншими засобами чи зменшення активності ферменту CYP 2D6 може збільшувати концентрацію галоперидолу в крові і підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, включаючи подовження інтервалу QT. За необхідності застосування разом із пароксетином дозу галоперидолу можна знизити.

Застосування галоперидолу може спричинити порушення рiвня електролітiв та може пiдвищувати ризик розвитку шлуночкової аритмiї.

При одночасному прийомi кетоконазолу (400 мг/добу) та пароксетину (20 мг/добу) з галоперидолом можливе пiдвищення iнтервалу QT.

При одночасному прийомi галоперидолу з iнгiбiторами CYP 3A4 або CYP 2D6 (iнтраконазолом, буспiроном, венлафаксином, алпразоламом, флувоксамiном, хiнiдином, флуоксетином, сертралiном, хлорпромазином і прометазином) пiдвищується концентрацiя галоперидолу.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Препарат чинить нейролептичну, антипсихотичну, седативну, аналгезуючу, протисудомну, антигістамінну і протиблювотну дії. Блокує постсинаптичні дофамінергічні рецептори у мезолімбічній системі, гіпоталамусі, тригерній зоні блювотного центру, екстрапірамідній системі; пригнічує центральні альфа-адренергічні рецептори.

Галоперидол усуває марення, галюцинації, манії, впливає на вегетативні функції (знижує тонус порожнистих органів, моторику і секрецію травного тракту, усуває спазми судин) при захворюваннях, що супроводжуються збудженням, тривогою, страхом смерті. Ефективний для пацієнтів, резистентних до інших нейролептиків.

Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому введенні максимальна концентрація у плазмі досягається через 10–15 хв. Зв'язування з білками становить 92%. Активно метаболізується у печінці. Період напіввиведення при внутрішньом'язовому введенні становить 21 годину. Виводиться з організму нирками — 40%, з жовчю через кишечник — 15%.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка

По 1 мл в ампулі; по 10 ампул у коробці з картону. По 1мл в ампулі; по 5 ампул у блістері, по 2 блістери у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров'я народу».

Місцезнаходження

Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.

Галоприл таблетки 1.5 мг блістер в пачці, №50 ціни на мапі