АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Традиційно для лікування застуди (гострих респіраторних вірусних інфекцій — ГРВІ) достатньо симптоматичного лікування — спрей/краплі в ніс (судинозвужувальні), таблетки/спрей/розчин при болю в горлі та жарознижувальні лікарські засоби при високій температурі тіла. Зазвичай за 3–4 дні респіраторні вірусні інфекції минають самостійно. Однак у деяких випадках (особливо агресивний вірус грипу, ослаблений імунітет) ГРВІ не обмежується нежитем та головним болем. Коли у людини хвороба набуває тяжкого перебігу, виникає необхідність застосування противірусних препаратів, одним із яких і є Таміфлю.
Діючою речовиною препарату є озельтамівір. Причому у складі препарату — неактивна форма — озельтамівіру фосфат (інструкція МОЗ України). Він легко всмоктується слизовою оболонкою ШКТ. В організмі людини під впливом печінкових естераз з нього утворюється активний метаболіт — озельтамівіру карбоксилат (Григорьев А., 2016), який і чинить свою специфічну дію на вірус грипу. У крові людини активний метаболіт міститься зазвичай у вільній формі, зв’язування з білками плазми крові становить не більше 3%. Озельтамівіру карбоксилат виводиться переважно (не менше 80%) із сечею, при цьому Т_½ коливається в інтервалі 6–10 год.
Механізм дії озельтамівіру пов’язаний з його властивістю вибірково інгібувати нейрамінідазу — специфічний білок вірусів грипу, що належать до типів А та В.
Вірус грипу відноситься до родини ортоміксовірусів. В основі вірусу лежить нуклеокапсид зі спіральною симетрією, що містить восьмисегментну нитку РНК, у якій зашифрований його геном (Штыря Ю.А., 2009). Серцевина оточена ліпопротеїдною суперкапсидною оболонкою, у яку вбудовані два видоспецифічних білки — гемаглютинін (3 різновиди) та нейрамінідаза (2 різновиди). Їхня структура і визначає тип вірусу грипу — А, В або С. Вірус грипу типу А уражує людину та деяких тварин (собаки, кішки, домашні птахи). Типи В та С небезпечні лише для людини.
Гемаглютинін відповідає за адгезію вірусної частинки до клітин людського організму (Стасевич К., 2018). Нейрамінідаза являє собою фермент із категорії глікозил-гідролаз. За номенклатурою описується як екзо-α-сіалідаза. Основним завданням ферменту є забезпечення виходу реплікованої вірусної РНК з ураженої клітини. Суть її активності полягає в розщепленні альфа-кетозидного зв’язку між термінальним сегментом сіалової кислоти та прилеглим моносахаридним залишком. Окрім того, до функцій нейрамінідази належить полегшення руху вірусу до клітини-мішені шляхом відокремлення залишків нейрамінової кислоти муцинів у респіраторному тракті.
Оскільки нейрамінідаза відмічається лише у вірусу грипу типів А та В, Таміфлю активний лише у їх відношенні. На грип типу С Таміфлю не діє, оскільки замість нейрамінідази в ньому міститься фермент із категорії естераз.
Припущення про наявність специфічної ферментативної активності на поверхні вірусу грипу вперше висловив G. Hirst у 1942 р., а розробка специфічних інгібіторів нейрамінідази починає свій відлік з 1969 р., коли був синтезований перший препарат цього ряду. Діюча речовина озельтамівір рекомендована FDA до застосування відносно нещодавно — у 1999 р. Відразу ж з’явилася велика кількість досліджень, що підтверджують його клінічну ефективність (Treanor J., 2000). Спочатку озельтамівір був похідним шикімової кислоти — однієї з активних речовин рослини Illicium verum, відомої в нас як бодян справжній. Уже у 2006 р. було налагоджено його лабораторне виробництво за допомогою генетично модифікованих бактерій E. coli (Мищенко Е., 2017).
Озельтамівір чинить також гіпотермічну дію, яка не пов’язана з його противірусною активністю. Озельтамівір стимулює центральні D₂-дофамінові рецептори стовбурових структур головного мозку, що відповідають за терморегуляцію. Також він блокує іонні канали ацетилхолінових рецепторів у симпатичних гангліях і таким чином стимулює розпад бурого жиру, який є основним джерелом тепла при лихоманках (Ono H., 2019).
Завдяки описаним механізмам дії Таміфлю скорочує тривалість хвороби та полегшує її перебіг. Це було доведено даними метааналізу доступних клінічних досліджень (Broadhurst R., 2016).
На сьогодні також перспективною є ідея застосування озельтамівіру для таргетної терапії раку підшлункової залози. В основі цієї ідеї лежить властивість озельтамівіру інгібувати Neu1-сіалідазу — білок, який зв’язується з тирозинкіназними рецепторами, так само як і з рецепторами до епідермального фактору росту, що надлишково експресуються на ракових клітинах (Kapishon V., 2016).

Показання

Найбільш відомим захворюванням, яке лікують за допомогою Таміфлю, є грип. Легкий його перебіг не потребує специфічної терапії. Однак кожні декілька років у зв’язку з антигенним зсувом виникає новий різновид цього захворювання, який характеризується тяжким перебігом та високим ступенем поширеності. При тяжкому перебігу грипу, окрім загального поганого самопочуття, відмічаються набряк головного мозку, гіперпіретичні реакції, геморагічний синдром, дегідратація. З-поміж ранніх ускладнень найбільше значення мають геморагічний трахеобронхіт та грипозна пневмонія, оскільки вони можуть призвести навіть до літального наслідку через розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому. До пізніх ускладнень належать енцефалопатія, поперечний мієліт та вірусний міокардит, рабдоміоліз. Причому найбільша схильність до тяжких форм грипу та розвитку ускладнень спостерігається у дітей віком до 2 років (Esposito S., 2015). Крім того, є дані, що у дітей цього віку вакцинація від грипу не дозволяє сформувати достатній імунний захист у порівнянні з дорослими (Mortada M., 2014).
Таміфлю рекомендований FDA (Schauer S.G., 2016) для лікування тяжких форм грипу, а також для профілактики в окремих категорій населення (наприклад в осіб зі зниженим імунітетом). Препарат застосовують для лікування як дорослих, так і дітей віком старше 1 року. Що стосується дітей віком до 1 року, то FDA дозволяє застосування у них Таміфлю у виняткових випадках, наприклад при пандемії, оскільки відомо, що грип набагато тяжче переноситься в грудному віці та асоційований із вищим ризиком розвитку ускладнень (Karadag-Oncel E., 2013).
Важливо знати, що найбільш надійним засобом профілактики грипу є вакцинація. Таміфлю ж рекомендований для профілактики в особливих ситуаціях (Esposito S., 2016). До таких належать пандемія, контакт із пацієнтом, у якого лабораторно підтверджений грип, екстрена профілактика в осіб зі зниженим імунітетом, недоступність вакцини або невідповідність між типом вірусу у вакцині та циркулюючим у популяції. Максимальна ефективність у профілактиці грипу спостерігається, якщо почати приймати Таміфлю протягом перших 48 год від появи симптомів.
Для лікування грипу Таміфлю використовується кожні 12 год протягом 5 діб. При цьому доза підбирається залежно від маси тіла. Для лікування дітей із масою тіла менше 15 кг разова доза становить 30 мг; 15–23 кг — 45 мг; 23–40 кг — 60 мг; дітям із масою тіла більше 40 кг та дорослим призначається разова доза 75 мг. Частота дозування — 2 р/добу. Корекція дози у пацієнтів із надлишковою масою тіла не потрібна (Chairat K., 2016).
Для профілактики разова доза Таміфлю підбирається за аналогією з лікувальною, але частота прийому становить 1 раз на добу. Профілактичний ефект препарату зберігається протягом усього періоду його застосування.
При оцінці ефективності лікування слід враховувати існування стійких до озельтамівіру різновидів вірусу грипу (Pichon M., 2017). У зв’язку із широким неконтрольованим застосуванням Таміфлю для лікування грипу з’явилися мутантні штами. У 2008 р. офіційно зафіксовано появу штаму з мутацією His274Tyr, стійкого до препарату. Тому у разі відсутності терапевтичного ефекту від монотерапії Таміфлю протягом 2 діб до схеми лікування необхідно додати римантадин.

Особливості застосування

Таміфлю добре поєднується із препаратами для лікування ускладнень застуди або симптоматичної терапії ГРВІ — парацетамолом, ібупрофеном, ацетилсаліциловою кислотою, антибіотиками (амоксицилін), противірусними препаратами (римантадин).
Озельтамівір не виявляє прямих або опосередкованих тератогенних чи ембріотоксичних ефектів (Wollenhaupt M., 2014). Але дослідження показали (Huang H., 2016), що озельтамівіру фосфат та його активний метаболіт озельтамівіру карбоксилат проникають через плацентарний бар’єр. Тому препарат може застосовуватися для лікування вагітних у разі, якщо очікувана користь (лікування грипу з тяжким або вкрай тяжким перебігом) перевищує можливі ризики. Окрім того, діюча речовина виділяється в грудне молоко та може фіксуватися у субтерапевтичних дозах у крові дітей грудного віку. Тому також слід зважувати переваги та недоліки застосування препарату в період годування грудьми.

Побічні ефекти

Найбільш частими побічними розладами при прийомі Таміфлю є диспептичні явища, такі як нудота, блювання та біль у верхніх відділах живота (He C.H., 2017). Ці явища минають самостійно через 1–2 дні після відміни препарату.
Окрім того, є повідомлення про тяжкі реакції індивідуальної непереносимості препарату, такі як синдром Лайєла та синдром Стівенса — Джонсона.
В офіційному описі препарату представлена інформація про різноманітні патологічні процеси, які супроводжували процес лікування грипу препаратом Таміфлю. У їх числі нейропсихічні розлади (тривожність, галюцинації, деліріозні стани), блискавичний токсичний гепатит, головний біль, розлади зору, приєднання інфекції Herpes simplex, синусити, бронхіт, біль у горлі, кашель, гіпертермія. Однак ці симптоми можуть бути пов’язані не з діючою речовиною Таміфлю, а з тяжкою грипозною інтоксикацією (вірусна енцефалопатія) та ослабленням імунітету (Jefferson T., 2014). Необхідно також враховувати, що застосування озельтамівіру не виключає можливості приєднання вторинної пневмококової інфекції (Boianelli A., 2016).

Висновок

Таміфлю — відносно новий препарат, навколо якого точиться багато дискусій. Незважаючи на його специфічну дію на вірус грипу, існує багато особливостей його застосування. По-перше, вакцинація все ж ефективніша — за рахунок створення власного стійкого імунітету до збудника. По-друге, вакцинальний штам вірусу грипу не завжди відповідає тому, який у поточному сезоні викликає спалах захворюваності чи епідемію. Тим більше для формування стійкої імунної відповіді потрібно не менше ніж 21 день, що не завжди відповідає вимогам. Особливо це важливо для представників тих професій, робота яких передбачає спілкування з великою кількістю людей, у тому числі й не завжди здорових (наприклад продавці, лікарі), що передбачає множинні контакти з потенційно високим вірусним навантаженням. По-третє, у продромальний період (тобто коли вже необхідно починати лікування Таміфлю) грип мало відрізняється від інших застудних захворювань, а через 2–3 дні при розгорнутій клініці лікування вже може бути запізнілим. Та й лабораторне підтвердження приналежності збудника грипу саме до типу А чи В займає немало часу. Однак препарат залишається резервним лікарським засобом, що дозволяє призначати його для лікування чи профілактики в особливих епідеміологічних обставинах.

Таміфлю® капсули 75 мг, Рош Україна ТОВ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТАМІФЛЮ^®

(TAMIFLU^®)

Склад

діюча речовина: озельтамівір;

1 капсула містить озельтамівіру 75,00 мг у формі озельтамівіру фосфату 98,50 мг;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, тальк, повідон К30, натрію кроскармелоза, натрію стеарилфумарат;

оболонка капсули:

кришечка: титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), желатин, друкарська фарба;

корпус: титану діоксид (Е 171), заліза оксид чорний (Е 172), желатин, друкарська фарба.

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули № 2 з матовим корпусом сірого кольору та матовою кришечкою світло-жовтого кольору, з відбитком ROCHE на корпусі та відбитком 75 mg на кришечці, нанесених голубим кольором. Вміст капсул — порошок від білого до жовтувато-білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Інгібітори нейрамінідази. Озельтамівір.

Код АТХ J05A H02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Озельтамівіру фосфат є пропрепаратом активного метаболіту (озельтамівіру карбоксилату). Активний метаболіт є селективним інгібітором ферменту нейрамінідази вірусів грипу, що являє собою глікопротеїн на поверхні віріона. Активність вірусного ферменту нейрамінідази є важливою для проникнення вірусу в неінфіковані клітини, вивільнення новоутворених вірусних частинок з інфікованих клітин та подальшого поширення вірусу в організмі.

Озельтамівіру карбоксилат інгібує нейрамінідазу вірусів грипу типів А та В in vitro. Озельтамівіру фосфат пригнічує реплікацію вірусу та його патогенність in vitro. Озельтамівір при пероральному застосуванні пригнічує реплікацію вірусів грипу типів А та В та його патогенність на моделях грипозної інфекції у тварин in vivo при антивірусній експозиції, що досягалася у людини при застосуванні дози 75 мг двічі на добу.

Антивірусна активність озельтамівіру була підтверджена по відношенню до вірусів грипу типів А та В в експериментальних дослідженнях у здорових добровольців.

Значення ІС₅₀ озельтамівіру для ферменту нейрамінідази клінічних ізолятів вірусів грипу А коливалися від 0,1 нмоль до 1,3 нмоль, а для вірусів грипу В становили 2,6 нмоль. В опублікованих даних досліджень відзначалися вищі значення ІС₅₀ для вірусів грипу В з медіаною 8,5 нмоль.

Резистентність до озельтамівіру

Клінічні дослідження

Ризик появи вірусів грипу зі зниженою чутливістю або вираженою резистентністю до озельтамівіру вивчався під час клінічних досліджень. Розвиток резистентності до озельтамівіру у вірусу під час лікування спостерігався частіше у дітей, ніж у дорослих, варіюючи від менше 1% у дорослих до 18% у немовлят віком до 1 року. Діти-носії вірусу, резистентного до озельтамівіру, загалом виділяли вірус протягом більш тривалого періоду порівняно з такими із нерезистентним вірусом. Однак спричинена лікуванням резистентність до озельтамівіру не впливала на відповідь на лікування та не призводила до подовження симптомів грипу.

Загалом більш висока частота резистентності до озельтамівіру спостерігалася у дорослих та підлітків з ослабленим імунітетом, які отримували стандартну або подвійну дозу озельтамівіру протягом 10 днів [14,5% (10/69) у групі стандартної дози та 2,7% (2/74) у групі подвійної дози], порівняно з даними досліджень за участю дорослих та підлітків без інших захворювань, які отримували лікування озельтамівіром. Більшість дорослих пацієнтів, у яких розвинулася резистентність, були пацієнтами після трансплантації (8/10 пацієнтів у групі стандартної дози та 2/2 пацієнтів у групі подвійної дози). Більшість пацієнтів з вірусом, резистентним до озельтамівіру, були інфіковані вірусом грипу типу А та виділяли вірус протягом більш тривалого терміну.

Частота резистентності до озельтамівіру у дітей з ослабленим імунітетом (≤ 12 років), які отримували лікарський засіб Таміфлю у двох дослідженнях, дорівнювала 20,7% (6/29). Із шести дітей з ослабленим імунітетом, у яких спостерігався розвиток резистентності до озельтамівіру протягом лікування, 3 пацієнти отримували стандартну дозу і 3 пацієнти — високу (подвійну або потрійну) дозу. Більшість із них мали гострий лімфоїдний лейкоз і вік ≤ 5 років.

Частота розвитку резистентності до озельтамівіру в клінічних дослідженнях

Популяція пацієнтів	Пацієнти з мутаціями резистентності (%)
Популяція пацієнтів	Фенотипування*	Гено- та фенотипування*
Дорослі та підлітки	0,88% (21/2382)	1,13% (27/2396)
Діти (1—12 років)	4,11% (71/1726)	4,52% (78/1727)
Немовлята (< 1 року)	18,31% (13/71)	18,31% (13/71)

*Повне генотипування в усіх дослідженнях не проводилося.

Профілактика грипу

Немає підтвердження виникнення резистентності до лікарського засобу, асоційованої із застосуванням препарату Таміфлю^®, у проведених на сьогодні клінічних дослідженнях профілактики грипу після контакту (7 днів), членам сім’ї після контакту (10 днів) та сезонної профілактики грипу (42 дні) у пацієнтів з ослабленим імунітетом. Під час 12-тижневого дослідження профілактики у пацієнтів з ослабленим імунітетом виникнення резистентності не спостерігалося.

Клінічні дані та дані спостережень

У вірусах грипу типу A та B, виділених у пацієнтів без експозиції озельтамівіром, in vitro були виявлені природні мутації, асоційовані зі зниженою чутливістю до озельтамівіру. Резистентні штами, відібрані під час лікування озельтамівіром, були виділені у пацієнтів з нормальним та ослабленим імунітетом. У пацієнтів з ослабленим імунітетом та дітей молодшого віку ризик розвитку резистентності до озельтамівіру під час лікування вірусу, більш високий.

Було виявлено, що резистентні до озельтамівіру віруси, виділені у пацієнтів, які отримували лікування озельтамівіром, та резистентні до озельтамівіру лабораторні штами вірусів грипу містять мутації в нейрамінідазах N1 та N2. Мутації резистентності мали тенденцію бути специфічними до вірусного підтипу. З 2007 року спорадично виявлялася резистентність, що виникала природнім шляхом та була асоційована з мутацією H275Y, у сезонних штамах H1N1. Як виявилося, чутливість до озельтамівіру та поширеність таких вірусів змінюється сезонно та географічно. У 2008 році H275Y була виявлена у > 99% циркулюючих ізолятів грипу H1N1 в Європі. У 2009 році вірус грипу H1N1 («свинячий грип») був майже однорідно чутливим до озельтамівіру, при цьому надходили спорадичні повідомлення про резистентність при застосуванні препарату з метою лікування та профілактики.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після перорального прийому озельтамівіру фосфат (пропрепарат) легко всмоктується у травному тракті і значною мірою перетворюється на активний метаболіт (озельтамівіру карбоксилат) під дією печінкових естераз. Не менше 75% прийнятої всередину дози потрапляє у системний кровообіг у вигляді активного метаболіту, менше 5% — у вигляді вихідного препарату. Плазмові концентрації, як пропрепарату, так і активного метаболіту, пропорційні дозі, тому не залежать від одночасного застосування з їжею.

Розподіл

У людини середній об’єм розподілу активного метаболіту у рівноважному стані — приблизно 23 л, об’єм, еквівалентний об’єму позаклітинної рідини організму. Оскільки активність нейрамінідази є позаклітинною, озельтамівіру карбоксилат досягає всіх основних місць локалізації грипозної інфекції.

Зв’язування активного метаболіту з білками плазми людини низьке (приблизно 3%).

Метаболізм

Озельтамівір значною мірою перетворюється на озельтамівіру карбоксилат під дією естераз, що знаходяться переважно в печінці. Ні озельтамівіру фосфат, ні активний метаболіт не є субстратами або інгібіторами основних ізоферментів системи цитохрому Р450 у дослідженнях in vitro. Жодних кон’югатів фази 2 для обох сполук виявлено in vivo не було.

Виведення

Озельтамівір, що всмоктався, виводиться головним чином (> 90%) шляхом перетворення на озельтамівіру карбоксилат, який не піддається подальшій трансформації та виводиться із сечею. У більшості пацієнтів максимальна концентрація активного метаболіту у плазмі знижується з періодом напіввиведення 6—10 годин. Повністю активний метаболіт виводиться нирками. Нирковий кліренс (18,8 л/год) перевищує швидкість клубочкової фільтрації (7,5 л/год), що вказує на те, що додатково препарат виводиться ще й шляхом канальцевої секреції. З калом виводиться менше 20% прийнятого внутрішньо радіоактивно позначеного препарату.

Фармакокінетика в особливих групах.

Діти віком від 1 року

Фармакокінетику озельтамівіру вивчали у дітей віком від 1 до 16 років у фармакокінетичному дослідженні з одноразовим прийомом препарату. Фармакокінетика при багаторазовому прийомі препарату вивчалась у невеликої кількості дітей у клінічному дослідженні ефективності. У дітей молодшого віку виведення про-препарату та активного метаболіту відбувалося швидше, ніж у дорослих, що призводило до більш низької експозиції, вираженої у мг/кг дози. Прийом препарату у дозі 2 мг/кг дає таку ж експозицію озельтамівіру карбоксилату, яка досягається у дорослих після одноразового прийому 75 мг препарату (що еквівалентно приблизно 1 мг/кг). Фармакокінетика озельтамівіру у дітей і підлітків віком від 12 років така ж сама, як і у дорослих.

Пацієнти літнього віку

У хворих літнього віку (65—78 років) експозиція активного метаболіту в рівноважному стані на 25—35% вища, ніж у молодших пацієнтів (< 65 років) при застосуванні аналогічних доз озельтамівіру. Період напіввиведення препарату в осіб літнього віку є подібним до такого у молодших пацієнтів. На основі експозиції препарату та переносимості, немає необхідності в коригуванні дози пацієнтам літнього віку, крім пацієнтів з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з ураженням нирок

Прийом озельтамівіру фосфату 100 мг 2 рази на добу протягом 5 днів пацієнтами із різним ступенем ураження нирок продемонстрував, що експозиція озельтамівіру карбоксилату є обернено пропорційною зниженню функції нирок. Для дозування див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Пацієнти з ураженням печінки

За результатами іn vitro досліджень, не очікується ні значного збільшення експозиції озельтамівіру, ні значного зниження експозиції активного метаболіту озельтамівіру у пацієнтів з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вагітні жінки

Зведений популяційний фармакокінетичний аналіз вказує на те, що режим дозування препарату Таміфлю^®, який описано у розділі «Спосіб застосування та дози», призводить до меншої експозиції (в середньому 30% протягом всіх триместрів) активного метаболіту у вагітних жінок у порівнянні із невагітними. Проте менша передбачувана експозиція залишається вищою від інгібуючих концентрацій (значення IC₉₅) та діапазонів штамів вірусу грипу на терапевтичному рівні. Крім того, дані обсерваційних досліджень відображають користь від поточного режиму дозування для даної категорії пацієнтів. Таким чином, не рекомендовано коригувати дозу для вагітних жінок при лікуванні або профілактиці грипу (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Пацієнти з ослабленим імунітетом

Популяційні фармакокінетичні аналізи продемонстрували, що застосування озельтамівіру дорослим і дітям (< 18 років) з ослабленим імунітетом (як вказано в розділі «Спосіб застосування та дози») призводить до збільшення прогнозованої експозиції (приблизно на 5–50%) активного метаболіту порівняно з пацієнтами з нормальним імунітетом із порівнянним кліренсом креатиніну. У зв’язку з широким діапазоном безпеки активного метаболіту пацієнтам з ослабленим імунітетом коригування дози не потрібне. Однак для пацієнтів з ослабленим імунітетом та порушенням функції нирок дозу слід відкоригувати згідно з рекомендаціями у розділі «Спосіб застосування та дози».

Аналіз фармакокінетичних і фармакодинамічних даних двох досліджень за участю пацієнтів з ослабленим імунітетом продемонстрував відсутність значущої додаткової користі від застосування доз, що перевищують стандартну дозу.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування грипу

Таміфлю^® показаний для дорослих та дітей віком від 1 року, у яких наявні симптоми грипу, під час циркуляції вірусу грипу. Ефективність була продемонстрована, коли лікування було розпочато протягом 2 днів після першої появи симптомів.

Профілактика грипу:

профілактика грипу у дорослих та дітей віком від 1 року після контакту з особою з клінічно діагностованим грипом під час циркуляції вірусу грипу;
відповідне застосування препарату Таміфлю^® з метою профілактики грипу необхідно визначати в кожному конкретному випадку, враховуючи обставини та зважаючи на групу пацієнтів, якій потрібен захист. У виняткових ситуаціях (наприклад, у разі розбіжностей між циркулюючим вірусом грипу та вірусом грипу, проти якого проводилася вакцинація, та під час пандемії) сезонну профілактику можна проводити у осіб віком від 1 року.

Застосування препарату Таміфлю^® не замінює вакцинацію проти грипу.

Застосування противірусних засобів для лікування та профілактики грипу має базуватися на офіційних рекомендаціях. Рішення про застосування озельтамівіру для лікування та профілактики слід приймати з урахуванням характеристик циркулюючих вірусів грипу, доступної інформації щодо чутливості вірусів грипу до лікарських засобів у кожному сезоні, впливу захворювання у різних географічних регіонах та групи пацієнтів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до озельтамівіру фосфату або до будь-якого компонента лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакокінетичні властивості озельтамівіру, такі як слабке зв’язування з білками та метаболізм, який не залежить від систем CYP450 і глюкуронідази (див. розділ «Фармакокінетика»), свідчать, що клінічно значуща взаємодія з іншими лікарськими засобами малоймовірна.

Пробенецид

При одночасному прийомі озельтамівіру і пробенециду для пацієнтів з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна. Одночасне призначення пробенециду, який є потужним інгібітором аніонного шляху ниркової канальцевої секреції, призводить до збільшення експозиції активного метаболіту озельтамівіру приблизно вдвічі.

Амоксицилін

Озельтамівір не виявляє кінетичної взаємодії з амоксициліном, елімінація якого відбувається тим же шляхом, що й озельтамівіру, що свідчить про слабку взаємодію з озельтамівіром даним шляхом.

Виведення нирками

Клінічно важлива взаємодія з іншими лікарськими засобами, яка включає конкуренцію за ниркову канальцеву секрецію, малоймовірна у зв’язку з відомими межами безпеки більшості з цих засобів, характеристиками елімінації активних метаболітів (клубочкова фільтрація та аніонна канальцева секреція) і об’ємом екскреції за допомогою даних шляхів. Однак слід виявляти обережність при призначенні озельтамівіру пацієнтам, які приймають лікарські засоби з аналогічним шляхом екскреції та вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, хлорпропамід, метотрексат, фенілбутазон).

Додаткова інформація

Фармакокінетичні взаємодії між озельтамівіром та його основним метаболітом при одночасному призначенні з парацетамолом, ацетилсаліциловою кислотою, циметидином та антацидними засобами (гідроксид магнію і гідроксид алюмінію, кальцію карбонат), римантадин або варфарин (у пацієнтів, які знаходяться на стабільних дозах варфарину та не хворіють на грип) не виявлені.

У клінічних дослідженнях III фази застосування озельтамівіру для лікування і профілактики грипу Таміфлю^® призначали із загальновживаними лікарськими засобами, такими як інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) (еналаприл, каптоприл), тіазидні діуретики (бендрофлуазид), антибіотики (пеніцилін, цефалоспорин, азитроміцин, еритроміцин і доксициклін), блокатори Н2-рецепторів (ранітидин, циметидин), бета-блокатори (пропранолол), ксантини (теофілін), симпатоміметики (псевдоефедрин), опіоїди (кодеїн), кортикостероїди, інгаляційні бронходилататори, анальгетики (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен і парацетамол). При застосуванні Таміфлю^® разом з перерахованими препаратами зміни профілю безпеки та частоти виникнення побічних реакцій не зареєстровані.

Механізм взаємодії з пероральними контрацептивами відсутній.

Особливості застосування

Озельтамівір ефективний тільки проти захворювань, спричинених вірусами грипу. Даних щодо ефективності озельтамівіру при будь-яких захворюваннях, спричинених іншими збудниками, крім вірусів грипу, немає.

Застосування препарату Таміфлю^® не замінює вакцинацію проти грипу. Застосування препарату Таміфлю^® не повинно впливати на обстеження осіб стосовно щорічної вакцинації проти грипу. Захист проти грипу триває лише під час прийому препарату Таміфлю^®. Препарат Таміфлю^® слід застосовувати для лікування та профілактики грипу лише при наявності надійних епідеміологічних даних, які свідчать про циркуляцію вірусу. Продемонстровано, що чутливість циркулюючих штамів вірусу грипу до препарату Таміфлю^® має високу варіабельність, тому лікар повинен враховувати найсвіжішу інформацію щодо чутливості до озельтамівіру циркулюючих на даний час вірусів перед прийняттям рішення про застосування препарату Таміфлю^®.

Тяжкі шкірні реакції та реакції гіперчутливості

Під час постмаркетингового застосування Таміфлю^® повідомлялося про випадки анафілаксії та тяжких шкірних реакцій, включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформну еритему. Слід відмінити Таміфлю^® і призначити відповідне лікування, якщо спостерігаються такі реакції, або є підозра щодо їх виникнення.

Тяжкі супутні стани

Немає інформації щодо безпеки та ефективності застосування озельтамівіру у пацієнтів з тяжкими чи нестабільними захворюваннями з неминучим ризиком госпіталізації.

Пацієнти з ослабленим імунітетом

Безпека та ефективність озельтамівіру для лікування та профілактики грипу у пацієнтів з ослабленим імунітетом не встановлені.

Захворювання серця/ дихальної системи

Ефективність озельтамівіру для лікування осіб з хронічними захворюваннями серця і/чи захворюваннями дихальної системи не встановлена. У таких пацієнтів різниця у частоті ускладнень між групами лікування та плацебо не спостерігалася.

Тяжка ниркова недостатність

Корекція дози препарату Таміфлю^® при застосуванні для лікування та профілактики рекомендується дорослим та підліткам (13–17 років) з тяжкою нирковою недостатністю. Недостатньо клінічних даних щодо застосування дітям віком від 1 року з нирковою недостатністю для рекомендацій з дозування (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Фармакокінетика»).

Нейропсихічні розлади

У хворих на грип (переважно у дітей та підлітків) при застосуванні препарату Таміфлю^® були зафіксовані випадки нейропсихічних розладів. Такі розлади також були зареєстровані у хворих на грип, які не застосовували цей препарат. За станом пацієнтів слід ретельно спостерігати для виявлення змін у поведінці, а користь та ризик продовження лікування слід оцінювати з обережністю для кожного пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»).

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності. Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему збору відходів, при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Грип асоціюється зі шкідливим впливом на перебіг вагітності, розвиток плода та з ризиком значних вроджених вад розвитку, у тому числі вроджених вад серця. Велика кількість даних щодо застосування озельтамівіру під час вагітності, отриманих у післяреєстраційний період та в ході обсерваційних досліджень (більше ніж 1000 наслідків експозиції під час першого триместру), свідчать про відсутність у озельтамівіру мальформативної чи фетальної/неонатальної токсичності.

Однак в одному обсерваційному дослідженні на тлі відсутності підвищення сукупного ризику вроджених вад розвитку результати щодо значних вроджених вад серця, діагностованих протягом 12 місяців після народження, не були переконливими. У цьому дослідженні частота виникнення значних вроджених вад серця після впливу озельтамівіру в першому триместрі становила 1,76% (7 немовлят із 397 вагітностей) порівняно з 1,01% для вагітностей без впливу озельтамівіру у загальної популяції (відношення ризиків 1,75, 95% довірчий інтервал від 0,51 дo 5,98). Клінічне значення цих даних незрозуміле, оскільки дане дослідження мало обмежений розмір вибірки. Також це дослідження було недостатньо масштабним для достовірної оцінки окремих типів значних вроджених вад; окрім того, було неможливо порівняти у повному обсязі жінок з експозицією озельтамівіру та без неї і, зокрема, визначити, чи хворіли вони на грип.

Дослідження на тваринах не свідчать про репродуктивну токсичність.

За необхідності застосування препарату Таміфлю під час вагітності може розглядатися з урахуванням наявної інформації з безпеки та користі, а також патогенності циркулюючого штаму вірусу грипу.

Годування груддю

У лактуючих щурів озельтамівір та активний метаболіт проникають у грудне молоко. Існує дуже обмежена інформація щодо дітей, матері яких отримували озельтамівір в період лактації, та щодо екскреції озельтамівіру у грудне молоко людини. Обмежені дані демонструють, що озельтамівір та його активний метаболіт були виявлені у грудному молоці, однак їх рівні були низькими, що може призвести до отримання субтерапевтичної дози немовлями. Враховуючи ці дані, а також патогенність циркулюючого штаму вірусу грипу та стан жінки, яка годує груддю, може бути розглянуто питання про призначення озельтамівіру за умови очевидної потенційної користі для жінки, яка годує груддю.

Фертильність

На основі доклінічних даних докази про вплив лікарського засобу Таміфлю^® на фертильність чоловіків або жінок відсутні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат Таміфлю^® не має впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Пацієнти, які не можуть проковтнути капсулу, можуть отримувати відповідні дози препарату Таміфлю^® у вигляді порошку для оральної суспензії.

Дозування

Таміфлю^® у капсулах та Таміфлю^® у вигляді суспензії є біоеквівалентними лікарськими формами.

Для дітей та дорослих пацієнтів, які мають труднощі із ковтанням капсул або потребують нижчу дозу препарату, рекомендується застосовувати Таміфлю^® у вигляді порошку для оральної суспензії (6 мг/мл).

Дорослі та підлітки віком від 13 років

Лікування. Рекомендований режим дозування препарату Таміфлю^® — по 1 капсулі 75 мг 2 рази на добу перорально протягом 5 днів дорослим та підліткам (13–17 років) з масою тіла більше 40 кг Для пацієнтів з ослабленим імунітетом (дорослі та підлітки (13–17 років) з масою тіла більше 40 кг) рекомендований режим дозування лікарського засобу Таміфлю^® — по 1 капсулі 75 мг 2 рази на добу перорально протягом 10 днів (див. підрозділ «Дозування в особливих випадках. Пацієнти з ослабленим імунітетом»).

Лікування потрібно розпочинати якомога раніше, протягом перших двох днів появи симптомів грипу.

Профілактика після контакту. Рекомендована доза препарату Таміфлю^® для профілактики грипу після тісного контакту з інфікованою особою — по 75 мг 1 раз на добу перорально протягом 10 днів дорослим та підліткам (13–17 років) з масою тіла більше 40 кг, у тому числі пацієнтам з ослабленим імунітетом (дорослі та підлітки (13–17 років) з масою тіла більше 40 кг). Лікування слід розпочинати якомога швидше протягом двох днів після контакту з інфікованою особою.

Профілактика під час сезонної епідемії грипу. Рекомендована доза для профілактики під час спалаху сезонної епідемії грипу — по 75 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів (або до 12 тижнів для пацієнтів з ослабленим імунітетом, див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Діти віком від 1 до 12 років

Лікування. Рекомендований режим дозування препарату Таміфлю^® — по 1 капсулі 75 мг 2 рази на добу перорально протягом 5 днів дітям віком від 1 року з масою тіла більше 40 кг, які здатні проковтнути капсулу.

Для дітей з ослабленим імунітетом віком від 1 року з масою тіла більше 40 кг, які здатні проковтнути капсулу, рекомендований режим дозування лікарського засобу Таміфлю^® — по 1 капсулі 75 мг 2 рази на добу перорально протягом 10 днів (див. підрозділ «Дозування в особливих випадках. Пацієнти з ослабленим імунітетом»).

Якщо пацієнти мають труднощі із ковтанням капсул або потребують нижчу дозу препарату, рекомендується застосовувати Таміфлю^® у вигляді порошку для оральної суспензії (6 мг/мл).

Лікування потрібно розпочинати якомога швидше, протягом перших двох днів появи симптомів грипу.

Профілактика після контакту. Рекомендований режим дозування препарату Таміфлю^® — по 1 капсулі 75 мг 1 раз на добу перорально протягом 10 днів дітям віком від 1 року з масою тіла більше 40 кг (у тому числі дітям з ослабленим імунітетом), які здатні проковтнути капсулу, для профілактики після контакту з хворим на грип. Якщо пацієнти мають труднощі із ковтанням капсул або потребують нижчу дозу препарату, рекомендується застосовувати Таміфлю^® у вигляді порошку для оральної суспензії (6 мг/мл).

Профілактика під час сезонної епідемії грипу. Профілактика під час сезонної епідемії грипу у дітей віком до 12 років не досліджувалася.

Дозування в особливих випадках

Пацієнти з порушенням функції печінки

Немає необхідності коригувати дозу для лікування або профілактики пацієнтам із порушенням функції печінки. Безпека і фармакокінетика озельтамівіру у дітей із порушенням функції печінки не вивчалися.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Лікування грипу. Корекція дози препарату Таміфлю^® необхідна дорослим та підліткам (13–17 років) з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (див. табл. 1).

Таблиця 1

Кліренс креатиніну	Рекомендована доза для лікування
60 мл/хв	75 мг 2 рази на добу
від > 30 до 60 мл/хв	30 мг (суспензія) 2 рази на добу
від > 10 до 30 мл/хв	30 мг (суспензія) 1 раз на добу
≤ 10 мл/хв	не рекомендується (дані відсутні)
пацієнти, які перебувають на гемодіалізі	30 мг (суспензія) після кожного сеансу гемодіалізу
пацієнти, які перебувають на перитонеальному діалізі*	30 мг (суспензія) одноразово

* Дані отримані в результаті досліджень у хворих, які знаходяться на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі (ПАПД); кліренс озельтамівіру карбоксилату, як очікується, буде вищим при використанні автоматизованого постійного циклічного перитонеального діалізу (ПЦПД). Режим лікування може змінюватись з ПЦПД на ПАПД, якщо нефролог визнає це за необхідне.

Профілактика грипу. Корекція дози препарату Таміфлю^® необхідна дорослим та підліткам (13–17 років) з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (див. табл. 2).

Таблиця 2

Кліренс креатиніну	Рекомендована доза для профілактики
60 мл/хв	75 мг 1 раз на добу
від > 30 до 60 мл/хв	30 мг (суспензія) 1 раз на добу
від > 10 до 30 мл/хв	30 мг (суспензія) через день
≤ 10 мл/хв	не рекомендується (дані відсутні)
пацієнти, які перебувають на гемодіалізі	30 мг (суспензія) після кожного другого сеансу гемодіалізу
пацієнти, які перебувають на перитонеальному діалізі*	30 мг (суспензія) 1 раз на тиждень

Недостатньо клінічних даних для надання рекомендацій з дозування дітям з порушенням функції нирок віком до 12 років.

Пацієнти літнього віку

Немає потреби коригувати дозу, за винятком наявності порушення функції нирок помірного або тяжкого ступеня.

Пацієнти з ослабленим імунітетом

Лікування. Рекомендована тривалість лікування грипу у пацієнтів з ослабленим імунітетом становить 10 днів (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»). Корекція дози не потрібна. Лікування слід розпочинати якомога швидше протягом перших двох днів появи симптомів грипу.

Сезонна профілактика. У пацієнтів з ослабленим імунітетом вивчалася довша тривалість (до 12 тижнів) сезонної профілактики (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Діти

Наявна інформація з безпеки застосування препарату Таміфлю^® для лікування грипу у дітей віком від 1 року, отримана у ході проспективних та ретроспективних досліджень спостереження, та дані епідеміологічної бази даних та післяреєстраційного застосування свідчать, що профіль безпеки у дітей віком від 1 року порівнянний зі встановленим профілем безпеки у дорослих.

Застосовують дітям віком від 1 року з масою тіла більше 40 кг, які здатні проковтнути капсулу.

Передозування

Повідомлення про передозування лікарського засобу Таміфлю^® були одержані під час клінічних досліджень та протягом постмаркетингового застосування препарату. У більшості випадків передозування про побічні реакції не повідомлялося.

Побічні реакції, про які повідомлялося при передозуванні, були за характером та розподілом подібними до тих, що спостерігалися при застосуванні терапевтичних доз препарату Таміфлю^® (див. розділ «Побічні реакції»).

Специфічний антидот невідомий.

Діти

Частіше повідомлялося про передозування у дітей, ніж у дорослих та підлітків. Слід виявляти обережність при застосуванні препарату Таміфлю^® дітям.

Побічні реакції

У цілому профіль безпеки лікарського засобу Таміфлю^® базується на даних лікування грипу у 6049 дорослих/підлітків та 1473 дітей, які отримували Таміфлю^® або плацебо, та на даних профілактики грипу у 3990 дорослих/підлітків та 253 дітей, які отримували Таміфлю^® або плацебо у клінічних дослідженнях. Крім того, 245 пацієнтів з ослабленим імунітетом (включаючи 7 підлітків і 39 дітей) отримували Таміфлю^® для лікування грипу та 475 пацієнтів з ослабленим імунітетом (включаючи 18 дітей, 10 — у групі лікарського засобу Таміфлю^®, 8 — у групі пацебо) отримували Таміфлю^® або плацебо для профілактики грипу.

У дорослих/підлітків при прийомі препарату Таміфлю^® у дослідженнях застосування для лікування грипу найчастішими небажаними явищами були нудота і блювання, у дослідженнях застосування для профілактики грипу — нудота. Про більшість із цих побічних реакцій повідомлялося в поодиноких випадках, вони мали транзиторний характер і виникали, як правило, у перший-другий день лікування та самостійно зникали через 1—2 дні. У дітей найчастішим небажаним явищем було блювання. У більшості випадків ці побічні реакції не призводили до відміни препарату Таміфлю^®.

Під час постмаркетингового застосування озельтамівіру рідко повідомілялося про наступні серйозні побічні реакції: анафілактичні та анафілактоїдні реакції, порушення з боку печінки (блискавичний гепатит, порушення функції печінки та жовтяниця), ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, шлунково-кишкова кровотеча та нейропсихічні розлади (стосовно нейропсихічних розладів див. розділ «Особливості застосування»).

Для опису частоти побічних реакцій використовували наступні категорії: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000). Побічні реакції віднесено до певної категорії згідно з аналізом об’єднаних даних клінічних досліджень.

Лікування та профілактика грипу у дорослих та підлітків

Найчастіші побічні реакції, які були зареєстровані у дослідженнях застосування препарату Таміфлю^® для лікування та профілактики грипу у дорослих та підлітків та в післяреєстраційному періоді при застосуванні рекомендованої дози (75 мг 2 рази на добу протягом 5 днів для лікування та 75 мг 1 раз на добу протягом до 6 тижнів для профілактики), наводяться нижче.

Профіль безпеки, повідомлений у пацієнтів, які отримували препарат Таміфлю^® в рекомендованих дозах для профілактики (75 мг 1 раз на добу протягом до 6 тижнів), був подібним до такого, що спостерігався у дослідженнях лікування, незважаючи на більшу тривалість досліджень з метою профілактики:

інфекції та інвазії: поширені — бронхіт, простий герпес, інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт, синусит;

порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: рідко поширені — тромбоцитопенія;

порушення з боку імунної системи: непоширені — реакція гіперчутливості; рідко поширені — анафілактичні та анафілактоїдні реакції;

психічні розлади: рідко поширені — ажитація, патологічна поведінка, тривожність, сплутаність свідомості, марення, делірій, галюцинації, нічні кошмари, самотравмування;

порушення з боку нервової системи: дуже поширені — головний біль; поширені — безсоння; непоширені — порушення свідомості, судоми;

порушення з боку органів зору: рідко поширені — порушення зору;

порушення з боку серцевої системи: непоширені — серцеві аритмії;

порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: поширені — кашель, ринорея, біль у горлі;

порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже поширені — нудота; поширені — блювання, біль у животі (в тому числі у верхніх відділах), диспепсія; рідко поширені — шлунково-кишкова кровотеча, геморагічний коліт;

порушення з боку гепатобіліарної системи: непоширені — підвищення рівня печінкових ферментів; рідко поширені — блискавичний гепатит, печінкова недостатність, гепатит;

порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: непоширені — дерматит, висипання, екзема, кропив’янка; рідко поширені — ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома — алергія, набряк обличчя;

загальні розлади та реакції у місці введення: поширені — запаморочення (включаючи вертиго), слабкість, біль, гіпертермія, біль у кінцівках.

Лікування та профілактика грипу у дітей

Загалом 1473 дитини (включаючи здорових дітей віком 1—12 років та дітей з астмою віком 6—12 років) взяли участь у клінічних дослідженнях озельтамівіру для лікування грипу. Серед них 851 дитина отримувала лікування суспензією озельтамівіру. Загалом 158 дітей отримували рекомендовану дозу лікарського засобу Таміфлю^® 1 раз на день у дослідженнях профілактики після застосування препарату у домашніх умовах (n = 99), у 6-тижневих дослідженнях сезонної профілактики (n = 49) та у 12-тижневих дослідженнях сезонної профілактики серед дітей з ослабленим імунітетом (n = 10).

Найчастіші побічні реакції, які були зареєстровані у дослідженнях застосування препарату Таміфлю^® для лікування та профілактики грипу у дітей (при застосуванні дозування на основі віку — від 30 мг до 75 мг 1 раз на добу):

інфекції та інвазії: поширені — середній отит; частота невідома — бронхіт, пневмонія, синусит;

порушення з боку нервової системи: поширені — головний біль;

порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: частота невідома — лімфаденопатія;

порушення з боку органів зору: поширені — кон’юнктивіт (включаючи почервоніння очей, виділення з очей та біль);

порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату: поширені — біль у вухах; непоширені — порушення з боку барабанної перетинки;

порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже поширені — кашель, закладеність носа; поширені — ринорея; частота невідома — астма (включаючи загострення), носові кровотечі;

порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже поширені — блювання; поширені — нудота, біль у животі (в тому числі у верхніх відділах), диспепсія; частота невідома — діарея;

порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: непоширені — дерматит (включаючи алергічний та атопічний дерматит).

Опис окремих побічних реакцій

Психічні та неврологічні розлади

Грип може бути пов’язаним з різноманітними неврологічними та поведінковими симптомами, що можуть включати галюцинації, делірій та неадекватну поведінку в деяких випадках з летальними наслідками. Вказані явища можуть спостерігатись як прояв енцефаліту чи енцефалопатії, але можуть виникати без очевидного тяжкого захворювання.

У хворих на грип при застосуванні препарату Таміфлю^® у післяреєстраційному періоді також були зафіксовані випадки судом і делірію (включаючи такі симптоми, як зміна рівня свідомості, сплутаність свідомості, неадекватна поведінка, марення, галюцинації, ажитація, тривога, нічні кошмари), які у поодиноких випадках призводили до випадкового самоушкодження чи летального наслідку. Вказані явища були зафіксовані в основному у дітей та підлітків і часто мали раптовий початок та швидке завершення. Невідомо, чи пов’язані психоневрологічні порушення із застосуванням препарату Таміфлю^®, оскільки психоневрологічні розлади також були зареєстровані у хворих на грип, які не застосовували цей препарат.

Гепатобіліарні порушення

У пацієнтів із грипоподібним захворюванням спостерігалися розлади гепатобіліарної системи, включаючи випадки гепатиту та підвищення рівня печінкових ферментів. Вказані випадки включали летальний фульмінантний гепатит/печінкову недостатність.

Додаткова інформація про окремі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку та пацієнти з хронічними захворюваннями серця та/або дихальної системи

Досліджувана популяція для лікування грипу включала здорових дорослих/підлітків і пацієнтів з факторами ризику (пацієнти з підвищеним ризиком розвитку ускладнень, пов’язаних з грипом, наприклад, пацієнти літнього віку та пацієнти з хронічними захворюваннями серця або дихальної системи). Загалом профіль безпеки у підлітків та дорослих з хронічними захворюваннями серця та/або захворюваннями дихальної системи був якісно порівнянним з таким у підлітків/дорослих здорових добровольців.

Пацієнти з ослабленим імунітетом

Лікування грипу у пацієнтів з ослабленим імунітетом оцінювалося в двох дослідженнях із застосуванням стандартної або високої (подвійної чи потрійної) дози лікарського засобу Таміфлю^®. Профіль безпеки лікарського засобу Таміфлю^®, що спостерігався в цих дослідженнях, відповідав такому, що спостерігався в попередніх клінічних дослідженнях, в яких Таміфлю^® застосовували для лікування грипу у пацієнтів без імунодефіциту всіх вікових груп (пацієнтів без інших захворювань або пацієнтів із факторами ризику [супутні захворювання серця та/або дихальної системи]). Найчастішою побічною реакцією у дітей з ослабленим імунітетом було блювання (28%).

У 12-тижневому дослідженні профілактики у 475 осіб із ослабленим імунітетом, в тому числі у 18 дітей віком 1—12 років, профіль безпеки у 238 пацієнтів, які отримували озельтамівір, був порівнянним з таким, що спостерігався у клінічних дослідженнях застосування препарату Таміфлю^® для профілактики.

Діти з бронхіальною астмою

Загалом профіль побічних реакцій у дітей з бронхіальною астмою був якісно порівнянним з таким у здорових відносно інших захворювань дітей.

Термін придатності

10 років.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Упаковка

По 10 капсул по 75 мг у блістері. По 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вурмісвег, 4303 Кайсераугст, Швейцарія.

Грензахерштрассе 124, 4058 Базель, Швейцарія.

Показання

Особливості застосування

Побічні ефекти

Висновок

Таміфлю® капсули 75 мг, Рош Україна ТОВ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТАМІФЛЮ®

(TAMIFLU®)

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Клінічні характеристики

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спосіб застосування та дози

Діти

Передозування

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Упаковка

Категорія відпуску

Виробник

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

ТАМІФЛЮ^®

(TAMIFLU^®)

Таміфлю® аналоги

Аналоги по діючій речовині