ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Ніфедипін є антагоністом кальцію, що пригнічує потік іонів кальцію у клітини міокарда, гладких м’язів коронарних артерій та периферичних капілярів. Ніфедипін розширює коронарні артерії та знижує м’язовий тонус коронарних артерій, тим самим збільшуючи приплив кисню. Водночас він знижує загальний периферичний опір судин (постнавантаження), тим самим розвантажуючи серце. Послаблюючи роботу серця, він зменшує потребу в кисні. Нормалізація АТ відбувається через розширення системних артерій та артеріол, а також завдяки зниженню загального периферичного опору судин.
Особливо на початковому етапі лікування частота серцебиття та обсяг серця можуть зрости через активацію рефлексу барорецепторів. При довгостроковому лікуванні ніфедипіном ЧСС та обсяг серця повертаються до передтерапевтичних значень. Значно виражене зниження АТ на тлі застосування ніфедипіну може відмічатися у пацієнтів з АГ.
Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального прийому ніфедипін швидко та майже повністю всмоктується. Всмоктування ніфедипіну становить 50–60%.
Вивільнення ніфедипіну з таблеток пролонгованої дії відбувається повільніше і досягає C_max у плазмі крові через 2–4 год після прийому; його дія триває 10–12 год.
Розподіл. Ніфедипін зв’язується з білками плазми крові, головним чином, з альбуміном, на 94–99%. V_d ніфедипіну становить 1,32 л/кг. Дослідження на тваринах продемонстрували, що вивільнений ніфедипін розподіляється по всіх органах і тканинах. Концентрація в серцевому м’язі була вищою, ніж у скелетних м’язах. Ні ніфедипін, ні його метаболіти не накопичуються у тканинах.
Біодоступність ніфедипіну у пацієнтів з помірним ступенем порушення функції нирок вища через нижчий рівень зв’язування з протеїнами плазми крові. Ніфедипін потрапляє в грудне молоко.
Метаболізм. Ніфедипін майже повністю метаболізується в печінці за допомогою цитохромного P450 ізоензиму CYP 3A4. Метаболіти є фармакологічно неактивними. У пацієнтів з порушеною функцією печінки метаболізм дещо уповільнений.
Виведення. 80% метаболітів виводиться із сечею, решта ― з калом. Лише незначна кількість ніфедипіну в незміненому вигляді виводиться із сечею. Т_½ після перорального прийому таблетки пролонгованої дії становить 8–10 год; він може бути дещо подовженим у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів зі зниженням функції печінки значно збільшується Т_½ і значно знижується кліренс. При необхідності в таких випадках слід знизити дозу препарату.

ПОКАЗАННЯ:

Коринфар
Есенціальна АГ.
Стенокардія (головним чином вазоспастична та хронічна стабільна стенокардія).
Коринфар Уно
Есенціальна АГ.

ЗАСТОСУВАННЯ:

Коринфар. Режим дозування слід визначати індивідуально, з урахуванням тяжкості захворювання та реакції пацієнта на застосоване лікування.
Залежно від індивідуальної клінічної картини, рекомендовану дозу слід підвищувати поступово.
Таблетки Коринфар 10 мг пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою (тобто з низькою дозою ніфедипіну), призначаються насамперед пацієнтам з АГ з тяжким цереброваскулярним захворюванням, а також пацієнтам з надмірною чутливістю до ніфедипіну, з недостатньою масою тіла або пацієнтам, що застосовують антигіпертензивні препарати.
Звичайна початкова та підтримувальна доза препарату в усіх випадках становить 1 таблетку 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна підвищити до 2–4 таблеток 2 рази на добу. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 80 мг.
Пацієнти з печінковою недостатністю потребують постійного нагляду, може бути необхідним зниження дози препарату.
Таблетки слід приймати не розжовуючи, після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини (крім грейпфрутового соку), найкраще вранці та ввечері в один і той самий час.
Прийом їжі разом з таблеткою призводить до уповільнення, але не зниження всмоктування.
Інтервал між прийомом препарату має становити не менше 4 год. Рекомендований інтервал між прийомом препарату становить 12 год (зранку та ввечері). Тривалість лікування визначає лікар.
Через можливість виникнення синдрому рикошету терапію препаратом слід припиняти поступово, особливо при прийомі препарату у високих дозах та тривалому лікуванні.
Таблетки пролонгованої дії не слід розділяти, оскільки в такому випадку захист від дії світла, гарантований захисною оболонкою, більше не забезпечується.
Коринфар Уно 40. Дози препарату та тривалість лікування визначає лікар індивідуально відповідно до тяжкості захворювання і реакції хворого на лікування.
Залежно від стану хворого, у кожному окремому випадку дозу слід підвищувати поступово до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.
Хворим з тяжкими порушеннями мозкового кровообігу (тяжке цереброваскулярне захворювання) препарат слід призначати у знижених дозах.
Есенціальна АГ. Середня добова доза становить 1 таблетку 1 раз на добу (по 40 мг 1 раз на добу).
Спосіб застосування. Лікарський засіб приймати внутрішньо вранці за 30 хв до сніданку, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад 1 склянкою води). Таблетки рекомендують приймати в один і той самий час. Слід уникати вживання грейпфрутового соку разом із препаратом.
Одночасний прийом їжі підвищує біологічну доступність і C_max діючої речовини у плазмі крові.
Таблетки Коринфар Уно 40 не можна розділяти, тому що після цього захист від світла, який забезпечує покриття таблетки, не буде гарантований.
Тривалість лікування визначає лікар.
Особливі групи пацієнтів. Діти та підлітки. Безпека та ефективність лікування ніфедипіном для дітей (віком до 18 років) не підтверджені.
Пацієнти похилого віку (>65 років). З огляду на фармакокінетичні параметри немає необхідності змінювати дозу для пацієнтів віком від 65 років.
Порушення функції печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки можуть потребувати ретельного нагляду, а в окремих випадках ― зниження дози.
Ниркова недостатність. З огляду на фармакокінетичні параметри, немає необхідності змінювати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

– підвищена чутливість до ніфедипіну або будь-якого іншого компонента лікарського засобу;
– кардіогенний шок;
– нестабільна стенокардія;
– гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тиж);
– гострий напад стенокардії;
− вторинна профілактика інфаркту міокарда;
− злоякісна гіпертензія (безпека застосування препарату не досліджена);
– аортальний стеноз високого ступеня;
− ілеостома або колостома;
– одночасний прийом рифампіцину (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі крові внаслідок індукції ферментів);
‒ період вагітності.

ПОБІЧНА ДІЯ:

більшість побічних реакцій виникають через судинорозширювальний ефект ніфедипіну і, як правило, зникають при припиненні терапії лікарським засобом.
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: зміна показників формули крові, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія та тромботична мікроангіопатія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.
З боку імунної системи: алергічні реакції, гемолітична жовтяниця, алергічний набряк (включаючи набряк гортані), свербіж, кропив’янка, висип, анафілактична/анафілактоїдна реакція, ангіоедема, набряк обличчя.
З боку метаболізму: гіперглікемія (особливо у хворих на цукровий діабет).
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, мігрень, тремор, парестезія, дизестезія, гіпестезія, гіперстезія, сонливість, безсоння, вертиго.
З боку психіки: реакції стривоженості, розлади сну, зміна настрою, нервозність.
З боку органа зору: незначна тимчасова зміна зорового сприйняття, порушення зору, біль в очах, надмірне сльозовиділення, амбліопія.
З боку серцево-судинної системи: припливи, посилене серцебиття, тахікардія, стенокардія, набряки (включаючи периферичний набряк), вазодилатація, втрата свідомості, артеріальна гіпотензія, симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензія, інфаркт міокарда, біль у грудях, еритромелалгія, особливо на початку лікування.
У пацієнтів зі злоякісною АГ та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, можливе значне зниження АТ внаслідок вазодилатації.
З боку дихальної системи: носова кровотеча, закладеність носа, диспное, набряк легень (у разі застосування у вагітних як токолітичного засобу), кашель, спастичний стан бронхіальних м’язів аж до небезпечної для життя задишки, який минає після припинення лікування.
З боку ШКТ: закреп, порушення функцій ШКТ, таких як диспепсія, діарея, біль у животі, метеоризм, нудота, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен, недостатність гастроезофагеального сфінктера, відчуття переповненості шлунка, розлади з боку шлунка, здуття, відрижка, відсутність апетиту, біль у ШКТ, безоар, дисфагія, виразка кишечнику, кишкова непрохідність.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, транзиторне підвищення активності трансаміназ, жовтяниця, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівня γ-глутамілтранспептидази.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, хвороба Мітчелла, реакції підвищеної чутливості шкіри, такі як свербіж, екзантема, набряки шкіри та слизових оболонок, едема або периферична едема, не спричинена серцевою недостатністю або збільшенням маси тіла, підвищене потовиділення, кропив’янка, фотодерматит, пурпура, що пальпується, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, реакція фоточутливості.
З боку опорно-рухової системи: міалгія, артралгія, м’язові судоми, набряк суглобів.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: тимчасове зниження функції нирок при нирковій недостатності; підвищення частоти сечовипускання, підвищення кількості добового виведення сечі, поліурія, дизурія, ніктурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія (процес є зворотним, симптоми минають після припинення прийому ніфедипіну), еректильна дисфункція.
Загальні розлади: загальна слабкість, підвищена втомлюваність, апатія, відчуття нездужання, лихоманка, неспецифічний біль, озноб.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

при вираженій артеріальній гіпотензії (САТ <90 мм рт. ст.), вираженій серцевій недостатності лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції печінки потребують ретельного моніторингу стану, а в тяжких випадках ― зниження дози.
Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, через це препарати, що інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати перше проходження або кліренс ніфедипіну.
До препаратів, що є слабкими або помірними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 і можуть призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові, належать, наприклад:
− макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин);
− інгібітори анти-ВІЛ-протеази (наприклад ритонавір);
− азольні антимікотичні засоби (наприклад кетоконазол);
− антидепресанти нефазодон та флуоксетин;
− хінупристин/дальфопристин;
− вальпроєва кислота;
− циметидин.
При одночасному застосуванні ніфедипіну з цими препаратами необхідно контролювати АТ, а в разі необхідності розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.
Необхідно уважно стежити за станом пацієнта, який одночасно приймає ніфедипін з блокаторами β-адренорецепторів, оскільки це може призвести до різкого зниження АТ а в деяких випадках — до розвитку серцевої недостатності.
З обережністю слід застосовувати ніфедипін у пацієнтів з низьким серцевим резервом. Крім того, у деяких випадках прийом ніфедипіну призводив до загострення серцевої недостатності.
Ніфедипін може уповільнювати виведення дигоксину. Одночасний прийом ніфедипіну з дигоксином може призводити до підвищення концентрації дигоксину і виникнення побічних реакцій при підвищенні концентрації препаратів групи серцевих глікозидів.
З особливою увагою слід ставитися до дозування препарату в разі виникнення симптомів серцевої недостатності.
Протягом 1–4 год після початку прийому ніфедипіну деякі пацієнти скаржилися на незначний ішемічний біль. І хоча не отримано підтверджень синдрому обкрадання, необхідно припинити лікування ніфедипіном у пацієнтів, у яких були виявлені такі симптоми.
Як і в разі з іншими матеріалами, що не деформуються, необхідно дотримуватися обережності при застосуванні таблеток препарату, якщо у пацієнта наявне виражене звуження ШКТ — через можливість розвитку обструкційних симптомів. Дуже рідко можуть виникати безоари, що можуть потребувати хірургічного втручання.
У поодиноких випадках були описані обструкційні симптоми за відсутності в анамнезі порушень з боку ШКТ.
Препарат не можна застосовувати пацієнтам зі здухвинно-кишковим резервуаром (ілеостомою після проктоколектомії).
Застосування лікарського засобу може призвести до отримання хибнопозитивних результатів при рентгенівському дослідженні із використанням барієвого контрастного засобу (наприклад вади наповнення інтерпретуються як поліп).
Препарат не слід застосовувати, якщо можливий зв’язок між попереднім застосуванням ніфедипіну та ішемічним болем. У пацієнтів зі стенокардією напади можуть виникати частіше, а їх тривалість та інтенсивність можуть збільшуватися, особливо на початку лікування.
Слід з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної АГ або гіповолемії, оскільки розширення кровоносних судин може спричинити у них значне зниження АТ. Застосування ніфедипіну у хворих на цукровий діабет може потребувати корекції рівня глюкози у крові.
При непереносимості лактози у пацієнтів необхідно враховувати, що препарат містить 15,8 мг моногідрату лактози у кожній таблетці пролонгованої дії. Пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід призначати препарат.
Грейпфрутовий сік гальмує метаболізм ніфедипіну, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі крові.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Застосування ніфедипіну протипоказане у період вагітності.
Результати відповідних і добре контрольованих досліджень щодо безпеки застосування препарату у вагітних відсутні.
Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату, а також негативний вплив на репродуктивну функцію. Ніфедипін не слід застосовувати у жінок, які планують вагітність найближчим часом.
За наявними клінічними даними специфічний пренатальний ризик не встановлений, хоча повідомляли про збільшення перинатальної асфіксії, кесарів розтин, а також недоношеність та затримку внутрішньоутробного розвитку. Незрозуміло, чи ці звіти пов’язані з АГ, її лікуванням чи конкретним ефектом ніфедипіну.
При в/в застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, у тому числі ніфедипіну, для зниження пологової діяльності та/або при одночасному застосуванні агоністів β₂-адренорецепторів повідомляли про гострий набряк легень (особливо в разі багатоплідної вагітності).
При застосуванні препарату одночасно із в/в введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг АТ через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.
Годування грудьми. Ніфедипін не рекомендований для застосування в період годування грудьми. Ніфедипін потрапляє у грудне молоко, концентрація ніфедипіну в грудному молоці майже порівнянна з концентрацією у плазмі крові матері. Вплив незначної кількості абсорбованого ніфедипіну невідомий, тому годування грудьми слід припинити, якщо в період грудного вигодовування необхідно застосовувати препарат.
Фертильність. В окремих експериментах in vitro виявлено зв’язок між застосуванням блокаторів кальцієвих каналів, зокрема ніфедипіну, та зворотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення. У разі, якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними, за відсутності інших пояснень блокатори кальцієвих каналів, зокрема ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Проведення терапії із застосуванням цього лікарського засобу потребує постійного медичного нагляду. Внаслідок індивідуальної реакції організму на препарат здатність до керування транспортними засобами, управління механізмами тощо може порушуватися. Більшою мірою ці застереження стосуються початкового періоду проведення терапії, періоду підвищення дози препарату, переходу на інший препарат та вживання алкоголю.
Діти. Безпеку та ефективність застосування ніфедипіну у дітей (віком до 18 років) не встановлено, тому ніфедипін не слід призначати дітям.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

препарати, що впливають на ефективність ніфедипіну. Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, що розташована в слизовій оболонці кишечнику та печінці. Через це препарати, що інгібують або індукують цю систему ферментів (наприклад еритроміцин, кларитроміцин, ципрофлоксацин, норфлоксацин, кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, засоби, що містять прогестини, флуоксетин, індинавір, нелфінавір, ритонавір, ампренавір і саквінавір), можуть змінювати перше проходження (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну. Хоча не проводили досліджень взаємодії цих лікарських засобів in vivo, потенційно при одночасному застосуванні можливе підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Тому слід контролювати рівень АТ — може потребуватися зниження дози ніфедипіну.
Антигіпертензивний ефект ніфедипіну може підвищуватися при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів та трициклічних антидепресантів.
При застосуванні ніфедипіну разом з нижченаведеними препаратами слід брати до уваги ступінь і тривалість взаємодії.
Рифампіцин. Рифампіцин значно індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується і таким чином його ефективність послаблюється. Зважаючи на це, застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказане.
При одночасному застосуванні нижченаведених слабких або помірних інгібіторів системи цитохрому Р450 3А4 слід контролювати АТ і в разі необхідності знизити дозу ніфедипіну.
Макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин). Жодних досліджень взаємодії ніфедипіну та макролідних антибіотиків не проводили. Певні макролідні антибіотики інгібують опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. Зважаючи на це, не можна виключити ймовірність підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів.
Азитроміцин, що структурно схожий на представників класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP 3А4.
Інгібітори анти-ВІЛ-протеази (наприклад ритонавір). Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та певних інгібіторів анти-ВІЛ-протеази не проводили. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. Крім того, препарати цього класу інгібують in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та швидкості виведення з організму.
Азольні антимікотичні засоби (наприклад кетоконазол). Формального клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та певних азольних антимікотичних засобів не проводили. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного підвищення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.
Флуоксетин. Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та флуоксетину не проводили. Відомо, що флуоксетин інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.
Нефазодон. Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та нефазодону не проводили. Відомо, що нефазодон інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Якщо нефазодон застосовують одночасно з ніфедипіном необхідно контролювати рівень АТ і за необхідності розглянути можливість зниження дози ніфедипіну.
Хінупристин/дальфопристин. Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину і ніфедипіну може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Тому необхідний постійний контроль АТ — може потребуватися зниження дози ніфедипіну.
Вальпроєва кислота. Формального клінічного дослідження, що вивчає ймовірність взаємодії ніфедипіну та вальпроєвої кислоти, ще не проводили. Відомо, що вальпроєва кислота підвищує концентрацію у плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові та його ефективності.
Циметидин, ранітидин. Внаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4 циметидин/ранітидин підвищує концентрацію ніфедипіну у плазмі крові та може посилювати антигіпертензивний ефект. Циметидин діє на цитохромний ізоензим CYP 3A4 як інгібітор. Ніфедипін слід з обережністю призначати пацієнтам, які вже приймають циметидин, і його дозу необхідно підвищувати більш поступово.
Додаткові дослідження. Цизаприд. Одночасне застосування цизаприду і ніфедипіну може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Тому необхідний постійний контроль АТ — може потребуватися зниження дози ніфедипіну.
Протиепілептичні засоби, що індукують систему цитохрому Р450 3А4, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал. Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність та ефективність ніфедипіну знижуються. При одночасному застосуванні обох препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном і в разі необхідності розглянути питання щодо підвищення дози ніфедипіну. Якщо дозу ніфедипіну було підвищено при одночасному застосуванні обох препаратів, при відміні фенітоїну слід розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.
Формально клінічних досліджень щодо взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну або фенобарбіталу не проводили. Відомо, що обидва препарати знижують концентрацію у плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок індукції ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові та його ефективності.
Дилтіазем послаблює розпад і знижує кліренс ніфедипіну, при цьому підвищуючи його концентрацію в плазмі крові. Тому необхідно з обережністю застосовувати ніфедипін одночасно з дилтіаземом, при цьому може потребуватися зниження дози ніфедипіну.
Ефект ніфедипіну на інші препарати. Антигіпертензивні препарати. Ніфедипін може підвищувати гіпотензивний ефект антигіпертензивних препаратів, що застосовуються одночасно, таких як:
− діуретики;
− блокатори β-адренорецепторів;
− інгібітори АПФ;
− антагоністи АТ₁-рецепторів;
− інші блокатори кальцієвих каналів;
− блокатори α-адренорецепторів;
− інгібітори ФДЕ-5;
− α-метилдопа;
− магнію сульфат.
При одночасному застосуванні ніфедипіну з антиангінальними препаратами вплив на АТ та серцебиття збільшується.
При одночасному застосуванні гліцерилтринітрату та ізосорбіду з пролонгованою дією слід брати до уваги синергічний ефект ніфедипіну.
Одночасний прийом ніфедипіну та трициклічних антидепресантів може призвести до підвищення концентрації цих препаратів у плазмі крові та посилення антигіпертензивної дії ніфедипіну.
У пацієнтів, які приймають ніфедипін, фентаніл може викликати артеріальну гіпотензію. Слід утриматися від прийому ніфедипіну щонайменше протягом 36 год до планової операції з використанням анестезії на основі фентанілу.
Ніфедипін може призвести до токсичної дії сульфату магнію, що є причиною нервово-м’язової блокади. Одночасний прийом ніфедипіну та сульфату магнію не рекомендується, оскільки він є небезпечним і може загрожувати життю пацієнта.
У пацієнтів, які приймають антикоагулянти на основі кумарину, після додавання ніфедипіну відмічали подовження протромбінового часу. Значущість цієї взаємодії не досліджували повною мірою.
Ніфедипін може змінити бронхіальну реактивність на метахолін. Перед неспецифічним бронхопровокаційним тестом із застосуванням метахоліну ніфедипін необхідно відмінити (за можливості).
При одночасному застосуванні ніфедипіну з блокаторами β-адренорецепторів необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта, оскільки одночасний прийом може призвести до значного зниження АТ; також відомі поодинокі випадки розвитку серцевої недостатності.
Теофілін. Необхідно перевіряти доцільність застосування теофіліну з ніфедипіном, оскільки під час одночасного прийому ніфедипіну з теофіліном може підвищуватися концентрація теофіліну у плазмі крові.
Дигоксин. Одночасне застосування ніфедипіну з дигоксином може призвести до зниження кліренсу дигоксину, що, у свою чергу, зумовлює підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові. Рекомендується контролювати концентрацію дигоксину у плазмі крові, спостерігати за станом пацієнта щодо симптомів передозування дигоксину і при необхідності коригувати дозу відповідно до концентрації дигоксину у плазмі крові.
Аміодарон. Певні лікарські засоби, які належать до групи блокаторів кальцієвих каналів, можуть посилювати негативний інотропний ефект протиаритмічних засобів, таких як аміодарон. Проте інформація щодо взаємодії саме з ніфедипіном відсутня.
Хінідин. При одночасному застосуванні ніфедипіну та хінідину в окремих випадках відмічали зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну ― різке підвищення концентрації хінідину у плазмі крові. Зважаючи на це, при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендують проводити моніторинг концентрації хінідину у плазмі крові, а в разі необхідності ― коригувати дозу хінідину. Повідомляли про підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів, проте змін у фармакокінетиці ніфедипіну не відзначали.
Зважаючи на це, слід ретельно контролювати АТ при включенні хінідину в схему терапії ніфедипіном. У разі необхідності слід знизити дозу ніфедипіну.
Такролімус. Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. Опубліковані дані вказують на те, що в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна знизити. При одночасному застосуванні обох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові, а в разі необхідності слід розглянути питання щодо зниження його дози.
При одночасному прийомі вінкристину виявлено зменшення виведення вінкристину, тому можуть виникати побічні ефекти, — слід розглянути необхідність зниження дози. При одночасному застосуванні цефалоспоринів (наприклад цефіксиму) підвищуються біодоступність і рівень цефалоспорину у плазмі крові.
Інші види взаємодій. Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 3А4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату у плазмі крові та збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниженні кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати упродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку.
Зважаючи на це, при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.
Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибнопідвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілмигдалевої кислоти в сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не виявлено).

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

симптоми гострої інтоксикації: порушення свідомості, аж до розвитку коми, артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легень.
Лікування. Найважливішими терапевтичними заходами є виведення препарату з організму та відновлення стабільності функціонування серцево-судинної системи.
Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, якщо необхідно, у комбінації з промиванням тонкої кишки. Рекомендується розглянути необхідність застосування активованого вугілля. У випадках інтоксикації, спричиненої препаратами тривалого вивільнення, слід докласти зусиль для якомога повнішого виведення препарату з організму, у тому числі з тонкої кишки, для запобігання абсорбції діючої речовини. Незважаючи на те що доцільним вважається припущення щодо користі пізнішого застосування активованого вугілля в разі передозування препаратів пролонгованої дії, слід зазначити, що доказів на підтвердження цього не існує.
При лікуванні передозування, що становить загрозу для життя, у дорослих протягом 1 год після прийому потенційно токсичної дози як альтернативу слід розглянути необхідність промивання шлунка.
При прийомі клінічно значимої кількості препарату з повільним виведенням слід розглянути необхідність застосування 1 дози проносного засобу осмотичної дії (наприклад сорбіт, лактулоза і сульфат магнію) протягом 4 год при одночасному застосуванні активованого вугілля.
При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу м’язів кишечнику аж до атонії кишечнику. Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відносно невеликий V_d, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.
Брадикардію можна усунути β-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.
Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку і вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10–20 мл 10% р-ну кальцію хлориду або глюконату вводять в/в повільно, потім повторюють у разі необхідності за умови ЕКГ-моніторингу). Внаслідок цього сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування допаміну, добутаміну, епінефрину або норепінефрину. Дози цих препаратів слід визначати з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. До додаткового введення рідини слід ставитися дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.
Симптоматичну брадикардію можна лікувати атропіном, β-симпатоміметиками або, за необхідності, застосовувати тимчасову терапію кардіостимулятором.
Пацієнти без виражених симптомів інтоксикації повинні перебувати під наглядом щонайменше 4 год після застосування надмірної дози препарату короткої дії та щонайменше 12 год після застосування препарату пролонгованої дії.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

Коринфар: при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла. Коринфар Уно 40: не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Коринфар® таблетки пролонгованої дії 10 мг, Тева Україна (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КОРИНФАР^®

(CORINFAR^®)

Склад

діюча речовина: нiфедипiн;

1 таблетка мiстить нiфедипiну 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногiдрат, крохмаль картопляний, целюлоза мiкрокристалiчна, повiдон, магнiю стеарат, гiпромелоза, макрогол 6000, макрогол 35000, хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171), тальк.

Лікарська форма

Таблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті, двоопуклі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними, непошкодженими краями і однаковим зовнішнім виглядом.

Фармакотерапевтична група

Селективні антагонiсти кальцiю з переважним впливом на судини. Код АТX С08С А05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ніфедипін є антагоністом кальцію, що пригнічує потік іонів кальцію у клітини міокарда, гладких м’язів коронарних артерій та периферичних капілярів. Ніфедипін розширює коронарні артерії та зменшує м’язовий тонус коронарних артерій, тим самим збільшуючи приплив кисню. Водночас він зменшує загальний периферичний опір судин (постнавантаження), тим самим розвантажуючи серце. Послаблюючи роботу серця, він зменшує потребу в кисні. Нормалізація артеріального тиску відбувається через розширення системних артерій та артеріол, а також завдяки зменшенню загального периферичного опору судин.

Особливо на початковому етапі лікування частота серцебиття та обсяг серця можуть зрости через активацію рефлексу барорецепторів. При довгостроковому лікуванні ніфедипіном частота серцебиття та обсяг серця повертаються до передтерапевтичних значень.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального прийому ніфедипін швидко та майже повністю всмоктується. Всмоктування ніфедипіну становить 50-60%.

Вивільнення ніфедипіну з таблеток пролонгованої дії відбувається повільніше і досягає максимальної концентрації у плазмі крові через 2-4 години після прийому; його дія триває 10-12 годин.

Розподіл

Ніфедипін зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном, на 94-99%. Об’єм розподілу ніфедипіну становить 1,32 л/кг. Дослідження на тваринах продемонстрували, що вивільнений ніфедипін розподіляється по всіх органах і тканинах. Концентрація у серцевому м’язі була вищою, ніж у скелетних м’язах. Ні ніфедипін, ні його метаболіти не накопичуються у тканинах.

Біодоступність ніфедипіну у пацієнтів з помірним ступенем порушення функції нирок вища через нижчий рівень зв’язування з протеїнами плазми крові. Ніфедипін потрапляє до грудного молока.

Метаболізм

Ніфедипін майже повністю метаболізується у печінці за допомогою цитохромного P450 ізоензиму CYP3A4. Метаболіти є фармакологічно неактивними. У пацієнтів із порушеною функцією печінки метаболізм дещо уповільнений.

Виведення

80% метаболітів виводиться із сечею, решта ― з калом. Лише незначна кількість ніфедипіну у незміненому вигляді виводиться із сечею. Період напіввиведення після перорального прийому таблетки пролонгованої дії становить 8-10 годин; він може бути дещо подовженим у пацієнтів із нирковою недостатністю. У пацієнтів зі зниженням функції печінки значно збільшується період напіввиведення і значно зменшується кліренс.

Клінічні характеристики

Показання

Есенціальна гіпертензія.

Стенокардія (головним чином вазоспастична та хронічна стабільна стенокардія).

Протипоказання

Підвищена чутливість до ніфедипіну або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу;
кардіогенний шок;
нестабільна стенокардія;
гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тижнів);
гострий напад стенокардії;
вторинна профілактика інфаркту міокарда;
злоякісна гіпертензія (безпека застосування препарату не досліджена);
аортальний стеноз високого ступеня;
ілеостома або колостома;
супутній прийом рифампіцину (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі крові внаслідок індукції ферментів);
період вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Препарати, що впливають на ефективність ніфедипіну

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, що розташована в слизовій оболонці кишечнику та печінці. Через це препарати, що інгібують або індукують цю систему ферментів (наприклад еритроміцин, кларитроміцин, ципрофлоксацин, норфлоксацин, кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, засоби, що містять прогестини, флуоксетин, індинавір, нелфінавір, ритонавір, ампренавір і саквінавір), можуть змінювати «перше проходження» (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну. Хоча не проводили досліджень взаємодії цих лікарських засобів in vivo, потенційно при одночасному застосуванні може відбуватися збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Тому слід контролювати рівень артеріального тиску — може потребуватися зменшення дози ніфедипіну.

Антигіпертензивний ефект ніфедипіну може підвищуватися при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів та трициклічних антидепресантів.

При застосуванні ніфедипіну разом з нижченаведеними препаратами слід брати до уваги ступінь і тривалість взаємодії.

Рифампіцин

Рифампіцин значно індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується і таким чином його ефективність послаблюється. Зважаючи на це, застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказане.

При одночасному застосуванні нижченаведених слабких або помірних інгібіторів системи цитохрому Р450 3А4 потрібно контролювати артеріальний тиск і у разі необхідності слід знизити дозу ніфедипіну.

Макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин)

Жодних досліджень взаємодії ніфедипіну та макролідних антибіотиків не проводили. Певні макролідні антибіотики інгібують опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. Зважаючи на це, не можна виключити імовірність збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів.

Азитроміцин, що структурно схожий на представників класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP3А4.

Інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад ритонавір)

Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та певних інгібіторів анти-ВІЛ протеази не проводили. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. Крім того, препарати цього класу інгібують in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та зниження швидкості виведення з організму.

Азольні антимікотичні засоби (наприклад кетоконазол)

Формального клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та певних азольних антимікотичних засобів не проводили. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.

Флуоксетин

Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та флуоксетину не проводили. Відомо, що флуоксетин інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.

Нефазодон

Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та нефазодону не проводили. Відомо, що нефазодон інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Якщо нефазодон застосовують одночасно з ніфедипіном потрібно спостерігати за рівнем артеріального тиску і за необхідності розглянути можливість зниження дози ніфедипіну.

Хінупристин/дальфопристин

Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Тому необхідний постійний контроль артеріального тиску — може потребуватися зниження дози ніфедипіну.

Вальпроєва кислота

Формального клінічного дослідження, що вивчає імовірність взаємодії ніфедипіну та вальпроєвої кислоти, ще не проводили. Відомо, що вальпроєва кислота збільшує концентрації у плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові та збільшення ефективності.

Циметидин, ранітидин

Внаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4 циметидин/ранітидин підвищує концентрації ніфедипіну у плазмі крові та може посилювати антигіпертензивний ефект. Циметидин діє на цитохромний ізоензим CYP3A4 як інгібітор. Ніфедипін слід з обережністю призначати пацієнтам, які вже приймають циметидин, і його дозу потрібно підвищувати більш поступово.

Додаткові дослідження

Цизаприд

Одночасне застосування цизаприду і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Тому необхідний постійний контроль артеріального тиску — може потребуватися зниження дози ніфедипіну.

Протиепілептичні засоби, що індукують систему цитохрому Р450 3А4, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал

Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність ніфедипіну знижується, а ефективність послаблюється. При одночасному застосуванні обох препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном і у разі необхідності розглянути питання щодо підвищення дози ніфедипіну. Якщо дозу ніфедипіну було підвищено під час одночасного застосування обох препаратів, при відміні фенітоїну слід розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.

Формально клінічних досліджень щодо взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну або фенобарбіталу не проводили. Відомо, що обидва препарати знижують концентрації у плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок індукції ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові та зменшення ефективності.

Дилтіазем послаблює розпад і знижує кліренс ніфедипіну, при цьому підвищуючи його концентрацію в плазмі крові. Тому необхідно з обережністю застосовувати ніфедипін одночасно з дилтіаземом, при цьому може потребуватися зниження дози ніфедипіну.

Ефект ніфедипіну на інші препарати

Антигіпертензивні препарати

Ніфедипін може збільшувати гіпотензивний ефект антигіпертензивних препаратів, що застосовуються одночасно, таких як:

− діуретики;

− блокатори β-адренорецепторів;

− інгібітори АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту);

− антагоністи АТ₁-рецепторів;

− інші блокатори кальцієвих каналів;

− блокатори α-адренорецепторів;

− інгібітори ФДE-5 (фосфодіестерази-5);

− α-метилдопа;

− магнію сульфат.

При одночасному застосуванні ніфедипіну з антиангінальними препаратами вплив на артеріальний тиск та серцебиття збільшується.

При одночасному застосуванні гліцерилтринітрату та ізосорбіду з пролонгованою дією слід брати до уваги синергічний ефект ніфедипіну.

Супутній прийом ніфедипіну та трициклічних антидепресантів може призвести до збільшення концентрацій цих препаратів у плазмі крові та посилення антигіпертензивної дії ніфедипіну.

У пацієнтів, які лікуються ніфедипіном, фентаніл може викликати артеріальну гіпотензію. Слід утриматися від прийому ніфедипіну щонайменше протягом 36 годин до планової операції з використанням анестезії на основі фентанілу.

Ніфедипін може призвести до токсичної дії сульфату магнію, що є причиною нервово-м’язової блокади. Одночасний прийом ніфедипіну та сульфату магнію не рекомендується через те, що він є небезпечним і може загрожувати життю пацієнта.

У пацієнтів, які приймають антикоагулянти на основі кумарину, після додавання ніфедипіну спостерігали подовження протромбінового часу. Значущість цієї взаємодії не досліджували повною мірою.

Ніфедипін може змінити бронхіальну реактивність на метахолін. Перед неспецифічним бронхопровокаційним тестом із застосуванням метахоліну ніфедипін необхідно відмінити (по можливості).

При одночасному застосуванні ніфедипіну з блокаторами β-адренорецепторів потрібен ретельний моніторинг стану пацієнта, оскільки одночасний прийом може призвести до значного зниження артеріального тиску; також відомі поодинокі випадки розвитку серцевої недостатності.

Теофілін

Необхідно перевіряти доцільність застосування теофіліну з ніфедипіном, оскільки під час одночасного прийому ніфедипіну з теофіліном може збільшуватися концентрація теофіліну у плазмі крові.

Дигоксин

Одночасне застосування ніфедипіну з дигоксином може призвести до зменшення кліренсу дигоксину, що в свою чергу призводить до збільшення концентрації дигоксину в плазмі крові. Рекомендується контролювати концентрацію дигоксину у плазмі крові, спостерігати за пацієнтом щодо симптомів передозування дигоксину і при необхідності відкоригувати дозу відповідно до концентрації дигоксину у плазмі крові.

Аміодарон

Певні лікарські засоби, які належать до групи блокаторів кальцієвих каналів, можуть посилювати негативний інотропний ефект протиаритмічних засобів, таких як аміодарон. Проте інформація щодо взаємодії саме з ніфедипіном відсутня.

Хінідин

При одночасному застосуванні ніфедипіну та хінідину в окремих випадках спостерігали зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну ― різке збільшення концентрації хінідину у плазмі крові. Зважаючи на це, при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендують проводити моніторинг концентрації хінідину у плазмі крові, а у разі необхідності ― відкоригувати дозу хінідину. Повідомляли про збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів, проте змін фармакокінетики ніфедипіну не відзначали.

Зважаючи на це, слід ретельно контролювати артеріальний тиск при включенні хінідину в схему терапії ніфедипіном. У разі необхідності слід знизити дозу ніфедипіну.

Такролімус

Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. Опубліковані дані вказують на те, що в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна знизити. При одночасному застосуванні обох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові, а у разі необхідності слід розглянути питання щодо зниження дози такролімусу.

При одночасному прийомі вінкристину спостерігається ослаблення виведення вінкристину, тому можуть виникати побічні ефекти — слід розглянути необхідність зниження дози. У разі одночасного застосування цефалоспоринів (наприклад цефіксиму) відбувається збільшення біодоступності і рівнів цефалоспорину у плазмі крові.

Інші види взаємодій

Грейпфрутовий сік

Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 3А4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату у плазмі крові і збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниженні кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати упродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку.

Зважаючи на це, при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/ грейпфрутового соку.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибнопідвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілмигдалевої кислоти у сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігається).

Особливості застосування

При вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск нижче
90 мм рт. ст.), вираженій серцевій недостатності лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції печінки потребують ретельного моніторингу стану, а у тяжких випадках ― зниження дози.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, через це препарати, що інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати «перше проходження» або кліренс ніфедипіну.

До препаратів, що є слабкими або помірними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 і можуть призводити до збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові, належать, наприклад:

− макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин);

− інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад ритонавір);

− азольні антимікотичні засоби (наприклад кетоконазол);

− антидепресанти нефазодон та флуоксетин;

− хінупристин/дальфопристин;

− вальпроєва кислота;

− циметидин.

При супутньому застосуванні ніфедипіну з цими препаратами необхідно контролювати артеріальний тиск, а у разі необхідності розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.

Необхідно уважно стежити за станом пацієнта, який одночасно приймає ніфедипін з блокаторами β-адренорецепторів, оскільки це може призвести до різкого зниження артеріального тиску, а в деяких випадках — до розвитку серцевої недостатності.

З обережністю слід застосовувати ніфедипін пацієнтам із низьким серцевим резервом. Крім того, в деяких випадках прийом ніфедипіну призводив до загострення серцевої недостатності.

Ніфедипін може уповільнювати виведення дигоксину. Одночасний прийом ніфедипіну з дигоксином може призводити до збільшення концентрації дигоксину і до виникнення побічних реакцій при підвищенні концентрації препаратів групи серцевих глікозидів.

З особливою увагою слід ставитися до дозування препарату у випадку виникнення симптомів серцевої недостатності.

Протягом 1-4 годин після початку прийому ніфедипіну деякі пацієнти скаржилися на незначний ішемічний біль. І хоча не було отримано підтверджень синдрому обкрадання, необхідно припинити лікування ніфедипіном пацієнтів, у яких були виявлені такі симптоми.

Як і у випадку з іншими матеріалами, що не деформуються, необхідно дотримуватися обережності при застосуванні таблеток препарату, якщо у пацієнта наявне виражене звуження шлунково-кишкового тракту — через можливість виникнення обструкційних симптомів. Дуже рідко можуть виникати безоари, що можуть потребувати хірургічного втручання.

У поодиноких випадках були описані обструкційні симптоми при відсутності в анамнезі порушень з боку шлунково-кишкового тракту.

Препарат не можна застосовувати пацієнтам зі здухвинно-кишковим резервуаром (ілеостомою після проктоколектомії).

Застосування лікарського засобу може призвести до отримання хибнопозитивних результатів при рентгенівському дослідженні із використанням барієвого контрастного засобу (наприклад, дефекти наповнення інтерпретуються як поліп).

Препарат не слід застосовувати, якщо можливий зв’язок між попереднім застосуванням ніфедипіну та ішемічним болем. У пацієнтів зі стенокардією напади можуть виникати частіше, а їх тривалість та інтенсивність можуть збільшуватись, особливо на початку лікування.

Слід з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної артеріальної гіпертензії або гіповолемії, оскільки розширення кровоносних судин може спричинити у них значне зниження артеріального тиску. Застосування ніфедипіну хворим на цукровий діабет може вимагати корегування рівня глюкози у крові.

При непереносимості лактози у пацієнтів необхідно враховувати, що препарат містить 15,8 мг моногідрату лактози у кожній таблетці пролонгованої дії. Пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід призначати препарат.

Грейпфрутовий сік гальмує метаболізм ніфедипіну, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Застосування ніфедипіну протипоказане у період вагітності.

Результати відповідних і добре контрольованих досліджень щодо безпеки застосування препарату для вагітних жінок відсутні.

Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату, а також негативний вплив на репродуктивну функцію. Ніфедипін не слід застосовувати жінкам, які планують вагітність в найближчий час.

З наявних клінічних даних специфічний пренатальний ризик не був встановлений. Хоча повідомляли про збільшення перинатальної асфіксії, кесарів розтин, а також недоношеність та затримку внутрішньоутробного розвитку. Незрозуміло, чи ці звіти пов’язані з артеріальною гіпертензією, її лікуванням чи конкретним ефектом ніфедипіну.

При внутрішньовенному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, в тому числі ніфедипіну, для зниження пологової діяльності та/або при одночасному застосуванні агоністів β₂-адренорецепторів повідомляли про гострий набряк легень (особливо у разі багатоплідної вагітності).

При застосуванні препарату одночасно із внутрішньовенним введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.

Годування груддю. Ніфедипін не рекомендований для застосування у період годування груддю. Ніфедипін потрапляє у грудне молоко, концентрація ніфедипіну в грудному молоці майже порівнянна з концентрацією у плазмі крові матері. Вплив незначних кількостей абсорбованого ніфедипіну невідомий, тому годування груддю слід припинити, якщо у період лактації необхідно застосовувати препарат.

Фертильність. В окремих експериментах in vitro виявлено зв’язок між застосуванням блокаторів кальцієвих каналів, зокрема ніфедипіну, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення. У разі, якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними, за відсутності інших пояснень, блокатори кальцієвих каналів, зокрема ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Проведення терапії із застосуванням цього лікарського засобу вимагає постійного медичного нагляду. Внаслідок індивідуальної реакції організму на препарат здатність до керування автотранспортом, управління механізмами тощо може порушуватися. Більшою мірою ці застереження стосуються початкового періоду проведення терапії, періоду підвищення дози препарату, переходу на інший препарат та вживання алкоголю.

Спосіб застосування та дози

Режим дозування слід визначати індивідуально, з урахуванням тяжкості захворювання та реакції пацієнта на застосоване лікування.

Залежно від індивідуальної клінічної картини, рекомендовану дозу слід підвищувати поступово.

Таблетки Коринфар 10 мг пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою (тобто з низькою дозою ніфедипіну), призначаються насамперед пацієнтам з артеріальною гіпертензією з тяжким цереброваскулярним захворюванням, а також пацієнтам з надмірною чутливістю до ніфедипіну, з недостатньою масою тіла або пацієнтам, що застосовують антигіпертензивні препарати.

Звичайна початкова та підтримуюча доза препарату в усіх випадках становить 1 таблетку 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 2-4 таблеток 2 рази на добу. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 80 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю потребують постійного нагляду, може бути необхідним зниження дози препарату.

Таблетки слід приймати не розжовуючи, після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини (крім грейпфрутового соку), найкраще вранці та ввечері в один і той же самий час.

Вживання їжі разом із таблеткою призводить до уповільнення, але не зменшення всмоктування.

Інтервал між прийомом препарату має становити не менше 4 годин. Рекомендований інтервал між прийомом препарату становить 12 годин (зранку та ввечері). Тривалість лікування визначає лікар.

Через можливість виникнення синдрому рикошету терапію із застосуванням препарату слід припиняти поступово, особливо у випадках прийому препарату у високих дозах та при тривалому лікуванні.

Таблетки пролонгованої дії не слід розділяти, оскільки у такому випадку захист від дії світла, гарантований захисною оболонкою, більше не забезпечується.

Діти

Безпеку та ефективність застосування ніфедипіну для дітей (віком до 18 років) не встановлено, тому ніфедипін не слід призначати дітям.

Передозування

Симптоми гострої інтоксикації: порушення свідомості, аж до розвитку коми, артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легень.

Лікування. Найважливішими терапевтичними заходами є видалення препарату з організму та відновлення стабільності функціонування серцево-судинної системи.

Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, якщо необхідно, у комбінації з промиванням тонкого кишечнику. Рекомендується розглянути необхідність застосування активованого вугілля. У випадках інтоксикації, спричиненої препаратами тривалого вивільнення, слід докласти зусиль до якомога повнішого виведення препарату з організму, у тому числі з тонкого кишечнику, для запобігання абсорбції діючої речовини. Незважаючи на те, що доцільним вважається припущення щодо користі пізнішого застосування активованого вугілля у випадку передозування препаратів пролонгованої дії, слід зазначити, що доказів на підтвердження цього не існує.

При лікуванні передозування, що становить загрозу для життя, у дорослих протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози як альтернативу слід розглянути необхідність промивання шлунка.

При прийомі клінічно значимої кількості препарату з повільним виведенням потрібно розглянути необхідність застосування 1 дози проносного засобу осмотичної дії (наприклад сорбіт, лактулоза і сульфат магнію) протягом 4 годин при одночасному застосуванні активованого вугілля.

При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу м’язів кишечнику аж до атонії кишечнику. Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відносно невеликий об’єм розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути β-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку і вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10-20 мл 10% розчину кальцію хлориду або глюконату вводять внутрішньовенно повільно, потім повторюють у разі необхідності за умови ЕКГ-моніторингу). Внаслідок цього сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування допаміну, добутаміну, епінефрину або норепінефрину. Дози цих препаратів визначати з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.

Симптоматичну брадикардію можна лікувати атропіном, β-симпатоміметиками або, за необхідності, застосовувати тимчасову терапію кардіостимулятором.

Пацієнти без виражених симптомів інтоксикації мають перебувати під наглядом щонайменше 4 години після застосування надмірної дози препарату короткої дії та щонайменше 12 годин після застосування препарату пролонгованої дії.

Побічні реакції

Більшість побічних реакцій виникають через судинорозширювальний ефект ніфедипіну і, як правило, зникають при припиненні терапії лікарським засобом.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: зміна показників формули крові, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія та тромботична мікроангіопатія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи: алергічні реакції, гемолітична жовтяниця, алергічний набряк (включаючи набряк гортані), свербіж, кропив’янка, висип, анафілактична/анафілактоїдна реакція, ангіоедема, набряк обличчя.

З боку метаболізму: гіперглікемія (особливо у хворих на цукровий діабет).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, мігрень, тремор, парестезія, дизестезія, гіпестезія, гіперстезія, сонливість, безсоння, вертиго.

З боку психіки: реакції стривоженості, розлади сну, зміна настрою, нервозність.

З боку органів зору: незначна тимчасова зміна зорового сприйняття, порушення зору, біль в очах, надмірне сльозовиділення, амбліопія.

З боку серцево-судинної системи: припливи, посилене серцебиття, тахікардія, стенокардія, набряки (включаючи периферичний набряк), вазодилатація, втрата свідомості, артеріальна гіпотензія, симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензія, інфаркт міокарда, біль у грудях, еритромелалгія, особливо на початку лікування.

У пацієнтів зі злоякісною артеріальною гіпертензією та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску внаслідок вазодилатації.

З боку дихальної системи: носова кровотеча, закладеність носа, диспное, набряк легень (у разі застосування вагітним як токолітичного засобу), кашель, спастичний стан бронхіальних м’язів аж до небезпечної для життя задишки, який минає після припинення лікування.

З боку травного тракту: закреп, порушення функцій травного тракту, такі як диспепсія, діарея, біль у животі, метеоризм, нудота, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен, недостатність гастроезофагеального сфінктера, відчуття переповненості шлунка, розлади з боку шлунка, здуття, відрижка, відсутність апетиту, біль у шлунково-кишковому тракті, безоар, дисфагія, виразка кишечнику, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, транзиторне підвищення активності трансаміназ, жовтяниця, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівня
γ-глутамілтранспептидази.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, хвороба Мітчела, реакції підвищеної чутливості шкіри, такі як свербіж, екзантема, набряки шкіри та слизових оболонок, едема або периферична едема, не спричинена серцевою недостатністю або збільшенням маси тіла, підвищене потовиділення, кропив’янка, фотодерматит, пурпура, що пальпується, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, реакція фоточутливості.

З боку опорно-рухової системи: міалгія, артралгія, м’язові судоми, набряк суглобів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: тимчасове зниження функцій нирок у випадках ниркової недостатності; підвищення частоти сечовипускання, підвищення кількості добового виведення сечі, поліурія, дизурія, ніктурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія (процес є оборотним, симптоми минають після припинення прийому ніфедипіну), еректильна дисфункція.

Загальні розлади: загальна слабкість, підвищена втомлюваність, апатія, відчуття нездужання, гарячка, неспецифічний біль, озноб.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в коробці; по 50 або 100 таблеток у флаконі, по 1 флакону в коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПЛІВА Хрватска д.о.о.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Прілаз баруна Філіповича 25, 10000 Загреб, Хорватія.

Коринфар® Уно 40 таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою 40 мг, Тева Україна (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: нiфедипiн;

1 таблетка мiстить 40 мг нiфедипiну;

допоміжні речовини: целюлоза мiкрокристалiчна, целюлоза, лактози моногідрат, магнiю стеарат, гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, макрогол, тальк, заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма.

Таблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: червоно-коричневі круглі двоопуклі таблетки діаметром 7 мм, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагонiсти кальцiю з переважаючим впливом на судини.

Код АТX С08С А05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ніфедипін є антагоністом кальцію, типу 1,4-дигідропіридину. Антагоністи кальцію зменшують надходження іонів кальцію через «повільні» канали кальцію всередину клітин. Ніфедипін діє головним чином на гладкі м'язи коронарних артерій та периферичних судин, практично не здійснює впливу на міокард при застосуванні у терапевтичних дозах.

Ніфедипін забезпечує зниження периферичного судинного опору та сприяє розширенню коронарних артерій, що призводить до покращання кровообігу.

На початку проведення терапії з застосуванням антагоністів кальцію може спостерігатися рефлекторне підвищення частоти серцевих скорочень та збільшення серцевого викиду. Однак цього недостатньо для компенсації розширення судин.

У випадках довготривалої терапії з застосуванням ніфедипіну первинне збільшення серцевого викиду повертається до попередніх показників. Значно виражене зниження артеріального тиску на тлі застосування ніфедипіну може cпостерігатися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування натще ніфедипін швидко та майже повністю всмоктується. Ніфедипін має ефект «першого проходження» через печінку, системна біологічна доступність препарату у разі перорального прийому становить 50–70%. Максимальна концентрація ніфедипіну у плазмі крові та сироватці крові досягається приблизно через 30–85 хвилин — у разі прийому препарату у формі таблеток пролонгованої дії. 95–98% ніфедипіну зв'язується з протеїнами плазми (альбуміном). Середній показник об'єму розподілу ніфедипіну (Vss) становить 0,77–1,12 л/кг. Після перорального застосування ніфедипін майже повністю метаболізується у печінці, в основному за рахунок окисних процесів, метаболіти неактивні.

Ніфедипін виводиться з організму головним чином нирками у вигляді метаболітів і лише 5–15% — жовчю у фекаліях. Тільки слідові кількості незміненої речовини (менше 0,1%) виявлялись у сечі.

Тривалість періоду напіввиведення становить від 1,7 до 3,4 години.

Накопичення лікарського засобу в організмі при проведенні довготривалого лікування терапевтичними дозами не було описано. При зниженій функції печінки спостерігається чітке подовження періоду напіввиведення активної речовини і зменшення загального плазматичного кліренсу. При необхідності у таких випадках слід зменшити дозу препарату.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенцiальна гiпертензія.

Протипоказання.

− Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату;

− кардіогенний шок;

− аортальний стеноз високого ступеня;

− нестабільна стенокардiя;

− гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тижнiв);

− супутній прийом рифампіцину (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі крові внаслідок індукції ферментів);

− ілеостома або колостома.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарати, які впливають на ефективність ніфедипіну

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, тому препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати «перше проходження» (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну.

Рифампіцин

Рифампіцин значно індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується, і таким чином його ефективність послаблюється. Зважаючи на це, застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказане.

При одночасному застосуванні нижченаведених слабих або помірних інгібіторів системи цитохрому Р450 3А4 необхідно контролювати артеріальний тиск і, у разі необхідності, слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин)

Жодних досліджень взаємодії ніфедипіну та макролідних антибіотиків не проводилося. Деякі макролідні антибіотики інгібують опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. Зважаючи на це, не можна виключити імовірність збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів.

Азитроміцин, який структурно схожий на представників класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP3А4.

Інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад, ритонавір)

Дослідження взаємодії ніфедипіну та певних інгібіторів анти-ВІЛ-протеази не проводилось. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. Крім того, препарати цього класу інгібують in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та зниження швидкості виведення з організму.

Азольні протигрибкові засоби (наприклад, кетоконазол)

Формального клінічного дослідження, що вивчає імовірність взаємодії ніфедипіну та певних азольних протигрибкових засобів, ще не проводилось. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.

Флуоксетин

Дослідження взаємодії ніфедипіну та флуоксетину не проводилось. Відомо, що флуоксетин інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Нефазодон

Дослідження взаємодії ніфедипіну та нефазодону не проводилось. Відомо, що нефазодон інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Хінупристин/дальфопристин

Одночасне застосування хінупристину/дальфопристину і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Вальпроєва кислота

Дослідження взаємодії ніфедипіну та вальпроєвої кислоти не проводилось. Відомо, що вальпроєва кислота збільшує концентрації в плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів, зважаючи на це, не можна виключити збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові та збільшення ефективності.

Циметидин

Унаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4 циметидин підвищує концентрації ніфедипіну у плазмі крові та може посилювати антигіпертензивний ефект.

Трициклічні антидепресанти, судинорозширювальні засоби

У разі комбінації ніфедипіну з трициклічними антидепресантами, судинорозширювальними засобами відбувається можливе посилення гіпотензивного ефекту.

Додаткові дослідження

Цизаприд

Одночасне застосування цизаприду і ніфедипіну може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Протиепілептичні засоби, які індукують систему цитохрому Р450 3А4, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал

Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність ніфедипіну знижується, а ефективність послаблюється. При одночасному застосуванні обох препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном і, у разі необхідності, розглянути питання про підвищення дози ніфедипіну. У разі підвищення дози ніфедипіну під час одночасного застосування обох препаратів, при відміні фенітоїну слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Формально клінічних досліджень для вивчення імовірності потенційної взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну або фенобарбіталу не проводилось. Відомо, що обидва препарати знижують концентрації у плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок індукції ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові та зменшення ефективності.

Дилтіазем послаблює розкладання ніфедипіну, що може зумовлювати зменшення дози.

Ефект ніфедипіну на інші препарати

Антигіпертензивні препарати

Ніфедипін може збільшувати антигіпертензивний ефект антигіпертензивних препаратів, що застосовують одночасно, таких як:

− діуретики;

− β-блокатори;

− інгібітори АПФ;

− антагоністи АТ-1 рецепторів;

− інші кальцієві антагоністи;

− α-адренергічні блокатори;

− інгібітори ФДE5;

− α-метилдопа;

− магнію сульфат.

При одночасному застосуванні ніфедипіну з β-блокаторами потрібен ретельний моніторинг пацієнта, оскільки відомі поодинокі випадки загострення серцевої недостатності.

Дигоксин, теофілін спричиняють зростання плазмових рівнів дигоксину та теофіліну (розглядають симптоми передозування дигоксину, після визначення рівня дигоксину може знадобитися зменшення дози глікозиду).

Хінідин

При одночасному застосуванні ніфедипіну та хінідину в окремих випадках спостерігалося зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну — різке збільшення концентрації хінідину у плазмі крові. Зважаючи на це, при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендується проводити моніторинг концентрації хінідину у плазмі крові, а у разі необхідності − відкоригувати дозу хінідину. Деякі автори повідомляли про збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів, проте інші автори не відзначали зміни фармакокінетики ніфедипіну.

Зважаючи на це, слід ретельно контролювати артеріальний тиск при включенні хінидину у схему терапії ніфедипіном. У разі необхідності слід зменшити дозу ніфедипіну.

Такролімус

Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. Опубліковані дані вказують на те, що в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна зменшити. При одночасному застосуванні обох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові, та у разі необхідності слід розглянути питання про зниження дози такролімусу.

При одночасному прийомі вінкристину спостерігається ослаблення виведення вінкристину, зменшення дози; цефалоспоринів – збільшення рівнів цефалоспорину у плазмі крові.

Інші види взаємодій

Грейпфрутовий сік

Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 3А4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату у плазмі крові та збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або зниженні кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати упродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку.

Зважаючи на це, при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибно-позитивних результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілмигдалевої кислоти у сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігається).

Особливості застосування.

При вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст.), вираженій серцевій недостатності препарат слід застосовувати з обережністю.

Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату на підставі добре контрольованих досліджень з участю вагітних жінок відсутні.

Дослідження на тваринах показали низку ембріотоксичних, плацентотоксичних та фетотоксичних ефектів при введенні під час та після періоду органогенезу.

На підставі наявних клінічних доказів специфічний пренатальний ризик не був встановлений. Хоча повідомлялося про підвищення частоти випадків перинатальної асфіксії, пологів шляхом кесаревого розтину, а також передчасних пологів та внутрішньоутробної затримки росту. Остаточно не з'ясовано, чи є ці повідомлення наслідком наявності гіпертензії, її терапії або специфічного ефекту препарату.

Наявної інформації недостатньо, щоб виключити серйозні побічні ефекти на плід або новонароджених дітей. Зважаючи на це, будь-яке застосування препарату під час вагітності після 20-го тижня потребує дуже ретельної оцінки співвідношення ризику та користі від лікування, і питання про терапію препаратом повинно розглядатися тільки у випадку, коли альтернативне лікування не показане або виявилося неефективним.

При застосуванні ніфедипіну одночасно з внутрішньовенним введенням магнію сульфату потрібен ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість значного зниження артеріального тиску, що може зашкодити матері та плоду.

Як і у випадку з іншими матеріалами, що не деформуються, необхідно бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам з наявним сильним звуженням шлунково-кишкового тракту через можливість виникнення обструкційних симптомів. Дуже рідко можуть виникати безоари, які можуть потребувати хірургічного втручання.

Препарат не можна застосовувати пацієнтам з ілеостомою (після проктоколектомії).

Застосування препарату може призвести до отримання хибно-позитивних результатів при рентгенівському дослідженні із використанням барієвого контрастного засобу (наприклад, дефекти наповнення інтерпретуються як поліп).

Пацієнти з порушеннями функцій печінки потребують ретельного моніторингу, а у тяжких випадках — зниження дози.

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, через це препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати «перше проходження» або кліренс ніфедипіну.

До препаратів, які є слабкими або помірними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 і можуть призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові, належать, наприклад:

− макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин),

− інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад, ритонавір),

− азольні антимікотики (наприклад, кетоконазол),

− антидепресанти нефазодон та флуоксетин,

− хінупристин/дальфопристин,

− вальпроєва кислота,

− циметидин.

При супутньому застосуванні препарату з цими препаратами необхідно контролювати артеріальний тиск і, у разі необхідності, розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Окремі експерименти in vitro виявили взаємозв'язок між застосуванням антагоністів кальцію, зокрема ніфедипіну, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення. Якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними, при відсутності інших пояснень, антагоністи кальцію, наприклад, ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

Препарат не слід застосовувати, якщо зв'язок між попереднім застосуванням ніфедипіну та ішемічним болем. У пацієнтів зі стенокардією напади можуть виникати частіше, а їх тривалість та інтенсивність можуть збільшуватись, особливо на початку лікування.

Лікарські засоби з діючою речовиною ніфедипін не застосовувати пацієнтам з гострим нападом стабільної стенокардії.

Слід з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної артеріальної гіпертензії або гіповолемії, оскільки розширення кровоносних судин може спричинити у них значне зниження артеріального тиску.

Застосування ніфедипіну хворим на цукровий діабет може потребувати корекції лікування.

Пацієнтам, які страждають від таких рідкісних спадкових хвороб як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід призначати Коринфар^® Уно 40.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування ніфедипіну протипоказане у період вагітності до 20-го тижня.

Застосування ніфедипіну у період вагітності після 20-го тижня потребує ретельної оцінки співвідношення ризик/користь, питання про терапію препаратом слід розглядати тільки у випадку, коли альтернативне лікування не показане або виявилося неефективним. Дані досліджень застосування препарату вагітним жінкам відсутні.

Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату.

При внутрішньовенному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, в тому числі ніфедипіну, для зниження пологової діяльності та/або одночасному застосуванні бета-2-агоністів, повідомлялося про гострий набряк легень (особливо у разі багатоплідної вагітності).

При застосуванні препарату одночасно з внутрішньовенним введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.

Ніфедипін потрапляє у грудне молоко, тому при необхідності застосування ніфедипіну годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Проведення терапії з застосуванням ніфедипіну вимагає постійного медичного нагляду. Через можливу індивідуальну чутливість у деяких пацієнтів може порушуватися здатність до керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Більшою мірою ці застереження стосуються початкового періоду проведення терапії, періоду збільшення дози препарату, під час зміни на інший препарат.

Спосіб застосування та дози.

Дози препарату та тривалість лікування визначає лiкар iндивiдуально вiдповiдно до тяжкостi захворювання і реакції хворого на лікування.

Залежно від стану хворого, у кожному окремому випадку дозу слід збільшувати поступово до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.

Пацієнти з порушеннями функцiй печiнки можуть потребувати ретельного нагляду, а в тяжких випадках — зниження дози.

Хворим, якi мають тяжкi порушення мозкового кровообігу (тяжке цереброваскулярне захворювання), препарат слід призначати у знижених дозах.

Есенцiальна гiпертензія

Середня добова доза становить 1 таблетку 1 раз на день (по 40 мг 1 раз на день).

Препарат приймати внутрішньо вранці за 30 хвилин до сніданку, не розжовуючи i запиваючи достатньою кiлькiстю рiдини (наприклад, 1 склянкою води). Таблетки рекомендується приймати в один і той самий час, уникати вживання грейпфрутового соку разом з препаратом.

Одночасне вживання їжі підвищує біологічну доступність і максимальні концентрації діючої речовини у плазмі крові.

Таблетки Коринфар^® Уно 40 не можна розділяти, тому що після цього захист від світла, який надає покриття таблетки, не буде гарантований.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям.

Передозування.

Симптоми гострої інтоксикації: порушення свідомості, кома, артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легенів.

Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, якщо необхідно, у комбінації з промиванням тонкого кишечнику для запобігання абсорбції діючої речовини.

При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу мускулатури кишечнику аж до атонії кишечнику. Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв'язування з білками плазми крові та відносно невеликий об'єм розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути ß-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку і вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10–20 мл 10% розчину кальцію хлориду або глюконату вводити внутрішньовенно повільно, потім повторювати у рази потреби). Внаслідок цього сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Дози цих препаратів слід визначати з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.

Побічні реакції.

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк (включаючи набряк гортані), свербіж, кропив'янка, висипання, анафілактична/анафілактоїдна реакція, набряк обличчя.

З боку психіки: тривога, розлади сну, зміна настрою, нервозність.

З боку метаболізму: гіперглікемія.

З боку нервової системи: головний біль, особливо на початку лікування; запаморочення, мігрень, тремор, парестезія, дизестезія, гіпестезія, сонливість, слабкість, вертиго.

З боку органів зору: незначна тимчасова зміна зорового сприйняття, порушення зору, біль в очах.

З боку серцево-судинної системи: припливи, посилене серцебиття, тахікардія, набряки, вазодилатація, втрата свідомості, гіпотензія, інфаркт міокарда, біль у грудях, еритромегалія, особливо на початку лікування; тромбоцитопенічна пурпура. На початку терапії у пацієнтів, хворих на стенокардію, можливе збільшення частоти, тривалості нападів або зростання тяжкості симптомів.

З боку дихальної системи: носова кровотеча; закладеність носа; набряк легень (у разі застосування у вагітних в якості токолітичного засобу); судоми бронхіальних м'язів, включаючи диспное, що загрожує життю, яке минає після припинення лікування.

З боку травного тракту: запор, порушення функцій травного тракту, такі як диспепсія, діарея, біль у животі, метеоризм, нудота, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен, недостатність гастроезофагеального сфінктера, відчуття переповненості шлунка, відрижка, відсутність апетиту, біль у шлунково-кишковому тракті, безоар, дисфагія, виразка кишечнику, кишкова непрохідність.

З боку гепатобіліарної системи: транзиторне підвищення активності трансаміназ, жовтяниця, внутрішньопечінковий холестаз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, припливи, хвороба Мітчела, особливо на початку лікування; реакції підвищеної чутливості шкіри, такі як свербіж, екзантема, набряки шкіри та слизових оболонок, пітливість, кропив'янка, фотодерматит, пурпура, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, реакція фоточутливості. У випадках тривалого прийому ніфедипіну можлива гіперплазія ясен, що повністю проходить після відміни препарату.

З боку опорно-рухової системи: міалгія, артралгія, м'язові судоми, набряк суглобів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: тимчасове зниження функцій нирок у хворих із нирковою недостатністю; полакіурія, дизурія, ніктурія, підвищення частоти сечовипускання, підвищення кількості добового виведення сечі.

З боку статевої системи та молочних залоз: гінекомастія, процес є оборотним, симптоми минають після припинення прийому ніфедипіну, еректильна дисфункція.

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, відчуття нездужання, гарячка, неспецифічний біль, озноб.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 2 або 5, або 10 блістерів у коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Меркле ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.

Коринфар® таблетки пролонгованої дії 10 мг, Тева Україна (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КОРИНФАР®

(CORINFAR®)

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Клінічні характеристики

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спосіб застосування та дози

Діти

Передозування

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Упаковка

Категорія відпуску

Виробник

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Коринфар® Уно 40 таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою 40 мг, Тева Україна (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

Лікарська форма.

Фармакотерапевтична група.

Фармакологічні властивості.

Клінічні характеристики.

Показання.

Протипоказання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Діти.

Передозування.

Побічні реакції.

Термін придатності.

Умови зберігання.

Упаковка.

Категорія відпуску.

Виробник.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

КОРИНФАР^®

(CORINFAR^®)

Коринфар® аналоги

Аналоги по діючій речовині