Інопранол сироп 250 мг/5 мл, Борщагівський ХФЗ ПАТ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІНОПРАНОЛ

Склад

діюча речовина: інозин пранобекс;

5 мл сиропу містять 250 мг інозину пранобексу;

допоміжні речовини: сахароза (цукроза), метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), кислота лимонна моногідрат, натрію гідроксид, ароматизатор «Слива», вода очищена.

Лікарська форма

Сироп.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, в’язка рідина, безбарвна або злегка жовтуватого кольору, зі специфічним запахом.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Інші противірусні засоби. Інозин пранобекс.

Код АТХ J05A X05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Інопранол — противірусний засіб з імуномодулювальними властивостями. Інозин пранобекс нормалізує (до індивідуальної норми) дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету, індукуючи дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів і Т₁-хелперів, потенціюючи індукцію лімфопроліферативної відповіді у мітогенних або антигеноактивних клітинах.

Інозин пранобекс моделює цитотоксичність Т-лімфоцитів і натуральних кілерів, функціонування супресорних лімфоцитів CD8+ і допоміжних лімфоцитів CD4+, а також збільшує кількість імуноглобуліну G та додаткових поверхневих маркерів компліменту. Посилює синтез інтерлейкіну-1 (IL-1) та синтез інтерлейкіну-2 (IL-2), регулюючи експресію рецепторів IL-2. Інозин пранобекс суттєво збільшує секрецію ендогенного гамма-інтерферону та зменшує продукування інтерлейкіну-4 в організмі. Посилює дію нейтрофільних гранулоцитів, хемотаксис та фагоцитоз моноцитів і макрофагів. Інозин пранобекс пригнічує синтез вірусу за рахунок таких потенційних механізмів:

вбудовування інозин-оротової кислоти у полірибосоми ураженої вірусом клітини;
пригнічення приєднання аденілової кислоти до вірусної і-РНК;
молекулярна реорганізація лімфоцитарних внутрішньомембранних плазмових часток, що майже втричі збільшує їхню щільність.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після перорального прийому інозин пранобекс швидко та повністю всмоктується (≥ 90%) зі шлунково-кишкового тракту в кров.

Розподіл

При застосуванні інозину пранобексу тваринам мічений радіоізотопами матеріал виявляли в таких органах (у порядку зниження активності): нирки, легені, печінка, серце, селезінка, тестикули, підшлункова залоза, мозок та скелетні м’язи.

Метаболізм

При пероральному застосуванні людям 1 г міченого радіоізотопами інозину пранобексу виявляли такі плазмові рівні 1-диметиламіно-2-пропанолу і 4-ацетиламідобензойної кислоти відповідно: 3,7 мкг/мл (2 год) і 9,4 мкг/мл (1 год). В ході клінічних досліджень дозової переносності встановлено, що пікове підвищення концентрації сечової кислоти як індикатора метаболізму інозину має нелінійний характер і може варіювати у межах 10% протягом 1–3 годин.

Виведення

Добова екскреція із сечею 4-ацетиламідобензойної кислоти та її основного метаболіту в умовах рівноважного стану при щоденному застосуванні 4 г лікарського засобу становила приблизно 85% прийнятої дози. 95% радіоактивного 1-диметиламіно-2-пропанолу в сечі виявляли у вигляді незміненого 1-диметиламіно-2-пропанолу та його метаболіту (N-оксиду). Період напіввиведення становить 3,5 години для 1-диметиламіно-2-пропанолу та 50 хвилин — для 4-ацетиламідобензойної кислоти. Основними метаболітами інозину пранобексу в організмі людини є N-оксид для 1-диметиламіно-2-пропанолу і орто-ацилглюкуронід для 4-ацетиламідобензойної кислоти. Оскільки інозин метаболізується шляхом пуринової деградації до сечової кислоти, експериментальні дослідження з міченим радіоізотопами інозином пранобексом за участю людей є неінформативними. У тварин до 70% введеного інозину пранобексу може виводитися із сечею у вигляді сечової кислоти після перорального застосування таблетованої форми, а решта — у вигляді звичайних метаболітів — ксантину та гіпоксантину.

Біодоступність

Кількості у сечі за умов рівноважного стану 4-ацетамідобензойної кислоти та її метаболіту становили > 90% очікуваних значень розчину. Кількості 1-диметиламіно-2-пропанолу та його метаболіту становили > 76%. Плазмові значення AUC 1-диметиламіно-2-пропанолу були ≥ 88%, 4-ацетамідобензойної кислоти — ≥ 77%.

Клінічні характеристики

Показання

Лікарський засіб Інопранол показаний для лікування зниженого або нефункціонального клітинного імунітету та для лікування клінічної симптоматики при таких захворюваннях:

первинні та вторинні вірусні респіраторні інфекції;
вірусні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу типу 1 і 2, вірусом вітряної віспи, цитомегаловірусом, вірусом Епштейна — Барр;
генітальні кондиломи (Сondyloma acuminata) — зовнішні ураження (за винятком меатальної (всередині анального каналу) та періанальної локалізації) — як монотерапія або як допоміжний засіб до звичайного місцевого або хірургічного лікування;
інфекції шкіри та слизових оболонок, вульвовагінальні (субклінічні) інфекції або інфекції, викликані ВПЛ (вірус папіломи людини), пов’язані з ендоцервіксом — у складі комплексної терапії;
вірусний гепатит — у складі комплексної терапії;
кір зі складним перебігом або з ускладненнями;
підгострий склерозивний паненцефаліт — у складі комплексної терапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу, загострення подагри, гіперурикемія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Інозин пранобекс не слід застосовувати під час терапії імуносупресорами, оскільки одночасне застосування імуносупресорів може вплинути на його очікуваний терапевтичний ефект через особливості фармакокінетичних механізмів (застосування можливе лише після завершення терапії).

З обережністю слід призначати лікарський засіб Інопранол з інгібіторами ксантиноксидази (наприклад, з алопуринолом) або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати, з тіазидними діуретиками (такими як гідрохлортіазид, хлорталідон, індапамід) або петльовими діуретиками (такими як фуросемід, торасемід, етакринова кислота).

При одночасному застосуванні з зидовудином (азидотимідином) підвищується утворення нуклеотиду внаслідок збільшення біодоступності зидовудину у плазмі крові та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилювання у моноцитах крові людини. Це спричиняє посилення ефектів зидовудину під дією препарату.

Особливості застосування

Під час лікування Інопранолом можливе тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та в сечі, особливо у чоловіків та пацієнтів літнього віку, однак зазвичай ці показники залишаються в межах норми (до 8 мг/дл та 420 мкмоль/л відповідно).

Збільшення рівня сечової кислоти відбувається в результаті катаболічного метаболізму інозинового компонента діючої речовини в сечову кислоту і не є результатом змін ферментної активності або ниркового кліренсу, спричинених застосуванням лікарських засобів. Тому лікарський засіб необхідно застосовувати з особливою обережністю хворим з подагрою, гіперурикемєю, уролітіазом в анамнезі, а також при зниженій функції нирок. У цих пацієнтів під час лікування слід регулярно контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові.

При тривалому застосуванні лікарського засобу Інопранол існує ризик розвитку нефролітіазу. У кожного пацієнта під час тривалого лікування слід проводити моніторинг рівня сечової кислоти в сироватці крові та у сечі, функції печінки, показників крові та ниркової функції.

У деяких пацієнтів можуть виникати гострі реакції підвищеної чутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, кропив’янка). У таких випадках терапію Інопранолом слід припинити.

Допоміжні речовини. Лікарський засіб Інопранол містить метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричинити алергічні реакції (можливо, сповільненого типу).

Цей лікарський засіб містить 6,5 г сахарози (цукрози) у 10 мл, тому його слід з обережністю застосовувати хворим на цукровий діабет. Може бути шкідливим для зубів.

Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями у вигляді непереносності фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності сахарази-ізомальтази не слід приймати цей лікарський засіб.

У 10 мл сиропу міститься 1 ммоль натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрієвої дієти.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вплив інозину на розвиток плода та фертильність у людей не вивчався. Невідомо, чи проникає інозин пранобекс у грудне молоко. Лікарський засіб не слід застосовувати під час вагітності та грудного годування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Інопранол не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Однак, приймаючи рішення про керування автомобілем або роботу з іншими механізмами, необхідно враховувати, що лікарський засіб може спричинити запаморочення або інші побічні реакції з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб застосовувати перорально.

Добова доза залежить від маси тіла, перебігу та тяжкості хвороби, стану пацієнта.

Добову дозу слід розподілити рівномірно на прийоми протягом доби.

Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку: рекомендована добова доза становить 50 мг / кг маси тіла (1 мл/кг), зазвичай 3 г/добу (20 мл сиропу 3–4 рази на добу). Максимальна добова доза для дорослих — 80 мл сиропу (4 г інозину пранобексу).

Діти віком від 1 року: рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (1 мл/кг), рівномірно розподілених на 3–4 прийоми згідно з нижченаведеною таблицею:

Маса тіла, кг	Режим дозування^*, мл
10–14 кг	3 × 5 мл
15–20 кг	3 × 5–7,5 мл
21–30 кг	3 × 7,5–10 мл
31–40 кг	3 × 10–15 мл
41–50 кг	3 × 15–17,5 мл

^* Для відмірювання дози слід використовувати дозувальний пристрій з мірною шкалою, що входить до комплекту лікарського засобу.

Тривалість лікування

Гострі захворювання. При захворюваннях із короткочасним перебігом курс лікування становить 5–14 днів. Після зменшення вираженості симптомів захворювання лікування слід продовжувати ще 1–2 дні або довше залежно від перебігу хвороби, стану хворого.

Вірусні захворювання з довготривалим перебігом. Лікування слід продовжувати протягом 1–2 тижнів після зменшення вираженості симптомів захворювання або довше залежно від перебігу хвороби, стану хворого.

Рецидивні захворювання. На початковій стадії лікування дотримуються тих же рекомендацій, що у разі гострих захворювань. У процесі підтримувальної терапії дозу можна зменшити до 500–1000 мг/добу. При появі перших ознак рецидиву необхідно відновити прийом добової дози, рекомендованої у разі гострих захворювань, і слід продовжувати приймати цю дозу протягом 1–2 днів після зникнення симптомів. Курс лікування можна повторювати кілька разів при необхідності, залежно від стану хворого, за рекомендацією лікаря.

Хронічні захворювання. Лікарський засіб призначати у добовій дозі 50 мг / кг маси тіла відповідно до таких схем:

безсимптомні захворювання — приймати протягом 30 днів із перервою 60 днів;

захворювання з помірно вираженими симптомами — приймати протягом 60 днів із перервою 30 днів;

захворювання з тяжкими симптомами — приймати протягом 90 днів з перервою 30 днів.

Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки буде потрібно, при цьому необхідно проводити моніторинг стану пацієнта та показань для подовження терапії.

Дозування для особливих показань

Зовнішня генітальна кондилома (Сondyloma acuminata) або ВПЛ-інфекції, пов’язані з ендоцервіксом: застосовувати по 3 г/добу протягом 14-28 днів як монотерапію або як доповнення до місцевої терапії чи хірургічного лікування відповідно до нижчезазначених схем:

для лікування пацієнтів групи низького ризику (пацієнти без імунодефіциту або пацієнти з низьким ризиком рецидиву) протягом 3 місяців препарат застосовують безперервно 14-28 днів з подальшим двомісячним періодом без лікування, протягом якого ураження зменшуються або зникають;

або

для лікування пацієнтів з групи високого ризику* (пацієнти з імунодефіцитом або з високим ризиком рецидиву) протягом 3 місяців лікарський засіб застосовують 5 днів на тиждень 2 тижні поспіль кожного місяця або 5 днів на тиждень кожен другий тиждень. За потреби курси лікування можна повторити декілька разів.

* Фактори високого ризику виникнення рецидивів або дисплазії шийки матки у пацієнтів з папіломавірусною інфекцією статевих органів, як і при інших подібних захворюваннях, включають:

папіломавірусна інфекція статевих органів, яка триває більше 2 років або має 3 і більше рецидиви в анамнезі;
імунодефіцит, спричинений:
рецидив ними або хронічними інфекціями;
захворюваннями, що передаються статевим шляхом;
протипухлинною хіміотерапією;
хронічним алкоголізмом;
погано контрольований цукровий діабет;
атопія (спадкова схильність до гіперчутливості);
тривале застосування контрацептивів (довше 2 років);
рівень фолатів в еритроцитах ≤ 660 нмоль/л;
кілька сексуальних партнерів або зміна постійного сексуального партнера;
часті вагінальні статеві контакти (≥ 2–6 разів на тиждень);
анальний секс;
наявність в анамнезі пацієнта шкірних бородавок у дитинстві;
вік > 20 років;
хронічне паління.

При підгострому склерозивному паненцефаліті добова доза становить 100 мг/кг маси тіла, максимальна доза — 60–80 мл/добу. Лікування є довготривалим, безперервним, з регулярним спостереженням за станом здоров’я пацієнта та переглядом подальшого лікування. Рекомендована добова доза може бути збільшена, особливо у тяжких випадках.

Діти

Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 1 року.

Передозування

Про випадки передозування не повідомлялося. Передозування може спричинити підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції

Єдиною побічною дією інозину пранобексу, що виникає найчастіше як у дорослих, так і у дітей, є тимчасове підвищення (зазвичай у межах норми) рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі, які повертаються до початкових нормальних значень за кілька днів після закінчення лікування.

Частота побічних реакцій вказана за такою класифікацією: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100), частота невідома (неможливо визначити на основі наявних даних).

Системи органів	Частота	Побічні реакції
Імунна система	Частота невідома	Реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції
Органи слуху та лабіринту	Часті	Вертиго
Психіка	Нечасті	Знервованість, безсоння
Нервова система	Часті Нечасті Частота невідома	Головний біль, вертиго Сонливість Запаморочення
Шлунково-кишковий тракт	Часті Нечасті Частота невідома	Блювання, нудота, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці Діарея, запор Біль у верхній частині живота
Шкіра та підшкірні тканини	Часті Частота невідома	Свербіж, шкірні висипи Еритема, ангіоневротичний набряк, кропив’янка
Опорно-руховий апарат та сполучні тканини	Часті	Артралгія
Нирки та сечовидільна система	Нечасті	Поліурія (збільшення об’єму сечі)
Загальний стан	Часті	Відчуття втоми, нездужання
Лабораторні та функціональні показники	Дуже часті Часті	Підвищення рівня сечової кислоти в крові та сечі Підвищення рівня сечовини, трансаміназ і лужної фосфатази в крові.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

2 роки.

Після першого розкриття упаковки термін придатності лікарського засобу 6 місяців за умови зберігання при температурі не вище 25 °С.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 120 мл препарату у флаконі, по 1 флакону з дозувальним пристроєм в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

Інопранол таблетки 500 мг, Борщагівський ХФЗ ПАТ (Україна, Київ)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІНОПРАНОЛ

Склад

діюча речовина: інозин пранобекс;

1 таблетка містить 500 мг інозину пранобексу;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), крохмаль пшеничний, повідон, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею білого або майже білого кольору, з рискою з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Інопранол — противірусний засіб з імуномодулювальними властивостями. Лікарський засіб нормалізує (до індивідуальної норми) дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету, індукуючи дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів і Т1-хелперів, потенціюючи індукцію лімфопроліферативної відповіді у мітогенних або антигенактивних клітинах. Інопранол моделює цитотоксичність Т-лімфоцитів і натуральних кілерів, функцію Т8-супресорів і Т4-хелперів, а також збільшує кількість імуноглобуліну G та поверхневих маркерів компліменту. Інопранол збільшує синтез інтерлейкіну-1 (IL-1) та синтез інтерлейкіну-2 (IL-2), регулює експресію рецепторів IL-2. Інопранол суттєво збільшує секрецію ендогенного гамма-інтерферону та зменшує вироблення інтерлейкіну-4 в організмі. Інопранол підсилює дію нейтрофільних гранулоцитів, хемотаксис та фагоцитоз моноцитів і макрофагів. Інопранол пригнічує синтез вірусу шляхом вбудовування інозин-оротової кислоти у полірибосоми ураженої вірусом клітини та пригнічує приєднання аденілової кислоти до вірусної і-РНК.

Фармакокінетика.

Після прийому лікарського засобу всередину у дозі 1,5 г максимальна концентрація інозину пранобексу у плазмі крові досягається через 1 годину і становить 600 мкг/мл. В організмі інозин пранобекс метаболізується у печінці з утворенням сечової кислоти. Період напіввиведення 4-(ацетиламіно)бензоату становить 50 хв, 1-(диметиламіно)-2-пропанолу — 3,5 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів.

Клінічні характеристики

Показання

Інопранол показаний при зниженні або дисфункції клітинно-опосередкованого імунітету і клінічних симптомах, пов’язаних з такими захворюваннями:

вірусні респіраторні інфекції, первинні й вторинні та імунодепресивні стани;
інфекції, спричинені герпесвірусами: вірусом простого герпесу типу 1 і 2, вірусом вітряної віспи; інфекції, спричинені цитомегаловірусом і вірусом Епштейна — Барр;
генітальні бородавки (гострокінцеві кондиломи) — зовнішні ураження (за винятком періанальних ділянок та ділянок всередині анального каналу) — як монотерапія або як допоміжна терапія у складі місцевого чи хірургічного лікування;
папіломавірусні інфекції шкіри та слизових оболонок, вульви та вагіни (субклінічні) або шийки матки (у складі комплексної терапії);
вірусний гепатит (у складі комплексної терапії);
тяжкий або ускладнений кір;
підгострий склерозивний паненцефаліт (у складі комплексної терапії).

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу, загострення подагри, гіперурикемія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

З обережністю слід призначати лікарський засіб з інгібіторами ксантиноксидази (наприклад з алопуринолом) або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати, зокрема з тіазидними діуретиками (такими як гідрохлортіазид, хлорталідон, індапамід) і петльовими діуретиками (наприклад з фуросемідом, торасемідом, етакриновою кислотою).

При одночасному застосуванні з зидовудином (азидотимідином) підвищується утворення нуклеотиду азидотимідину за рахунок багатьох механізмів, зокрема внаслідок збільшення біодоступності азидотимідину у плазмі крові та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилювання у моноцитах крові людини. Наслідком цього є посилення дії зидовудину.

Особливості застосування

Під час лікування Інопранолом можливе тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та в сечі, особливо у чоловіків та осіб літнього віку, однак зазвичай ці показники залишаються в нормальних межах (до 8 мг/дл та 0,420 ммоль/л відповідно).

Тому лікарський засіб необхідно застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з подагрою, гіперурикемію, уролітіазом в анамнезі, а також пацієнтам з порушенням функції нирок. Протягом лікування необхідно контролювати рівні сечової кислоти у цих пацієнтів.

У деяких осіб можуть виникати гострі реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, кропив’янка). У такому випадку терапію Інопранолом слід припинити.

При тривалому застосуванні лікарського засобу існує ризик виникнення каменів у нирках та жовчному міхурі.

При тривалому застосуванні лікарського засобу слід регулярно перевіряти рівень сечової кислоти у сироватці крові та/або сечі, функцію печінки, формулу крові та функцію нирок у всіх пацієнтів.

Інопранол містить пшеничний крохмаль, який може містити глютен, але у надзвичайно малій кількості, тому лікарський засіб вважається безпечним для людей з целіакією (глютеновою ентеропатією). Пацієнтам з алергією на пшеницю (що відрізняється від целіакії) не рекомендується приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дослідження ризику виникнення патологій у плода та порушення фертильності у людей не проводилися. Інопранол не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, коли лікар вирішить, що потенційна користь перевищує потенційний ризик.

Грудне годування

Невідомо, чи проникає інозин пранобекс у грудне молоко. Ризик для немовлят виключити не можна. Необхідно припинити годування грудьми в період лікування.

Фертильність

Немає даних щодо впливу лікарського засобу на фертильність у людей. Дослідження на тваринах показали відсутність впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Інопранол не впливає або незначно впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб застосовувати перорально. Добова доза залежить від маси тіла і тяжкості захворювання. Прийом дози потрібно розподіляти рівномірно протягом дня. Для полегшення ковтання таблетку можна подрібнити і розчинити у невеликій кількості рідини.

Дорослі та пацієнти літнього віку: рекомендована доза становить 50 мг / кг маси тіла (1 таблетка на 10 кг), зазвичай 3 г/добу (6 таблеток), максимальна доза — 4 г/добу (8 таблеток); застосовувати перорально, розподіливши рівномірно на 3–4 прийоми протягом дня.

Діти віком від 1 року: доза становить 50 мг / кг маси тіла на добу (1 таблетка на 10 кг маси тіла для дітей з масою тіла до 20 кг; при масі тіла більше 20 кг призначати дозу, як для дорослих).

Тривалість лікування

Гострі захворювання: при захворюваннях з короткочасним перебігом курс лікування становить від 5 до 14 днів. Після зниження вираженості симптомів захворювання лікування слід продовжувати ще 1–2 дні або довше, залежно від рішення лікаря.

Вірусні захворювання з довготривалим перебігом: лікування слід продовжувати протягом 1–2 тижнів після зниження вираженості симптомів захворювання або довше, залежно від рішення лікаря.

Рецидивні захворювання: на початковій стадії лікування застосовуються ті ж рекомендації, що і для гострих захворювань. В ході підтримувальної терапії дозу можна знизити до 500–1000 мг (1–2 таблетки) на добу. При появі перших ознак рецидиву необхідно відновити прийом добової дози, рекомендованої для гострих захворювань, і продовжувати застосування протягом 1–2 днів після зникнення симптомів. Курс лікування можна повторювати кілька разів, якщо необхідно, за рекомендацією лікаря залежно від його оцінки клінічного стану.

Хронічні захворювання: лікарський засіб призначати у добовій дозі 50 мг / кг маси тіла за такими схемами:

— асимптоматичні захворювання: приймати протягом 30 днів із перервою 60 днів;

— захворювання з помірно вираженими симптомами: приймати протягом 60 днів з перервою 30 днів;

— захворювання з тяжкими симптомами: застосовувати протягом 90 днів з перервою 30 днів.

Таке лікування можна повторювати, якщо необхідно; стан пацієнта слід контролювати, як при рецидивних станах.

Дозування при особливих показаннях

Зовнішні генітальні бородавки (гострокінцеві кондиломи) або папіломавірусна інфекція каналу шийки матки: приймати по 2 таблетки 3 рази на день (3 г) як монотерапію або як доповнення до місцевої терапії чи хірургічного лікування за такими схемами:

— пацієнти групи низького ризику (хворі з нормальним імунітетом або пацієнти з низьким ризиком рецидиву): протягом періоду в 3 місяці лікарський засіб застосовувати 14–28 днів безперервно з наступною перервою в лікуванні на 2 місяці; продовжувати, доки ділянки ураження не зменшаться або не зникнуть;

— пацієнти групи високого ризику^* (хворі з імунодефіцитом або з високим ризиком рецидиву): протягом періоду в 3 місяці лікарський засіб застосовувати 5 днів на тиждень 2 тижні поспіль за місяць або 5 днів на тиждень кожний другий тиждень.

Таке лікування можна повторювати кілька разів, якщо необхідно.

Підгострий склерозивний паненцефаліт: добова доза становить 100 мг/кг маси тіла, максимальна доза — 3–4 г/добу. Лікування довготривале, безперервне, з регулярною оцінкою стану пацієнта і необхідності продовження лікування.

тривалість папіломавірусної інфекції статевих органів більше 2 років або наявність 3 і більше рецидивів в анамнезі;
імунодефіцит, спричинений:

- рецидивними або хронічними інфекціями;

- захворюваннями, що передаються статевим шляхом;

- протипухлинною хіміотерапією;

- хронічним алкоголізмом;

погано контрольований цукровий діабет;
атопія (спадкова схильність до гіперчутливості);
тривале застосування контрацептивів (довше 2 років);
рівень фолатів в еритроцитах ≤ 660 нмоль/л;
існування кількох сексуальних партнерів або зміна постійного сексуального партнера;
часті вагінальні статеві контакти (≥ 2–6 разів на тиждень);
анальний секс;
наявність шкірних бородавок у дитинстві;
вік > 20 років;
хронічне паління.

Діти

Лікарський засіб застосовують дітям віком від 1 року.

Передозування

Випадки передозування не спостерігались. Серйозні небажані явища, за винятком підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові, малоймовірні з огляду на дані досліджень токсичності у тварин. Лікування симптоматичне і підтримувальне.

Побічні реакції

Єдиною побічною дією, яка найчастіше виникає при лікуванні Інопранолом, як у дорослих, так і у дітей, є підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та в сечі (зазвичай рівень залишається у нормальних межах), що переважно повертається до початкових значень через декілька днів після закінчення лікування.

Частоту нижченаведених побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних).

З боку імунної системи. Частота невідома: ангіоневротичний набряк, гіперчутливість, кропив’янка, анафілактична реакція.

З боку психіки. Нечасто: нервозність.

З боку нервової системи. Часто: головний біль, вертиго; нечасто: сонливість, безсоння; частота невідома: запаморочення.

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: блювання, нудота, дискомфорт у епігастрії; нечасто: діарея, запор; частота невідома: біль у верхній частині живота.

З боку шкіри та підшкірної тканини. Часто: висип, свербіж; частота невідома: еритема.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини. Часто: артралгія.

З боку нирок та сечовидільної системи. Нечасто: поліурія.

Загальні порушення. Часто: втома, дискомфорт.

Лабораторні дослідження. Дуже часто: підвищення рівня сечової кислоти у крові та сечі; часто: підвищення рівня сечовини, трансаміназ, лужної фосфатази у крові.

Інопранол таблетки 500 мг блістер, №40 ціни на мапі