ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Діюча речовина, глюкозаміну сульфат, являє собою сіль аміномоносахариду глюкозаміну, який за фізіологічних умов наявний в організмі людини і використовується разом з сульфатами для біосинтезу гіалуронової кислоти синовіальної рідини та глікозаміногліканів основної субстанції суглобового хряща.
Таким чином, механізм дії глюкозаміну сульфату полягає у стимуляції синтезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім того, глюкозамін чинить протизапальну дію та пригнічує процес руйнування суглобового хряща головним чином завдяки можливим проявам власних метаболічних властивостей, здатності до пригнічення активності інтерлейкіну-1 (IL-1), що, з одного боку, впливає на симптоми остеоартриту, а з іншого — потенційно затримує структурні пошкодження суглобів, про що свідчать дані довгострокових клінічних досліджень.
За даними початкових досліджень in vitro та in vivo, екзогенне введення глюкозаміну сульфату стимулює біосинтез протеогліканів, який є недостатнім при остеоартриті, сприяє фіксації іонів сірки при синтезі глікозаміногліканів і покращує трофіку суглобового хряща.
Наступні дослідження показали, що глюкозаміну сульфат пригнічує синтез речовин, які руйнують тканини, таких як супероксидні радикали, а також активність лізосомальних ферментів на додачу до ферментів, здатних руйнувати тканину суглобового хряща, таких як колагенази та фосфоліпази А₂. Означена дія спричиняє помірний протизапальний ефект, який відмічають в моделях на тваринах in vivo, в тому числі в деяких випадках при експериментальному остеоартриті, навіть без пригнічення ЦОГ, на відміну від НПЗП.
Більш пізні дослідження показали, що більшість наведених вище метаболічних і протизапальних ефектів можуть бути пов’язані з пригніченням трансдукції внутрішньоклітинного сигналу стимуляції IL-1, одного з цитокінів, залучених у патогенез остеоартриту, з наступним пригніченням генної транскрипції, індукованої цитокіном. Глюкозаміну сульфат при концентрації в плазмі крові та синовіальній рідині, описаній у пацієнтів з остеоартритом, може фактично інгібувати індуковану IL-1 генну експресію серії прозапальних ферментів у тканинах суглобів, а також продегенеративних ферментів у хрящі, таких як деякі металопротеази, включаючи агреканази. Можливий потенціальний вплив іонів сірки на згадані фармакодинамічні властивості глюкозаміну остаточно не з’ясований.
Усі перераховані вище властивості чинять сприятливий вплив на дегенеративні процеси в хрящах, які лежать в основі патогенезу остеоартриту, а також на клінічну картину захворювання.
Короткострокові дослідження та дослідження середньої тривалості показали, що ефективність глюкозаміну сульфату відносно симптомів остеоартриту виявляється вже через 2–3 тиж після початку його застосування.
З іншого боку, ефективність лікування глюкозаміну сульфатом щодо симптоматики, порівняно зі звичайними анальгетиками і НПЗП, оптимальна після курсу безперервного застосування протягом 6 міс або після курсу застосування протягом 3 міс з очевидним ефектом післядії протягом 2 міс після відміни.
Результати клінічних досліджень щоденного безперервного лікування протягом 3 років свідчать про прогресивне підвищення його ефективності, зважаючи на симптоми та уповільнення структурного пошкодження суглобів, що підтверджується за допомогою рентгену.
Глюкозаміну сульфат продемонстрував хорошу переносимість. Будь-якого істотного впливу глюкозаміну сульфату на серцево-судинну, дихальну, вегетативну або ЦНС не виявлено.
Фармакокінетика. Дослідження, проведені на людях та тваринах, показали, що після прийому ¹⁴С-глюкозаміну перорально радіоактивні мічені елементи швидко і майже повністю всмоктується на системному рівні. У людини всмоктується близько 90% радіоактивно міченої дози препарату. Абсолютна біодоступність глюкозаміну у щурів після введення глюкозаміну сульфату перорально становила 26% внаслідок ефекту першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність у людини невідома, але, відповідно до алометричних розрахунків, вона аналогічна тій, що виявлена у щурів, тобто 20–30%.
У здорових добровольців після багаторазового прийому всередину глюкозаміну сульфату в дозі 1500 мг/добу рівноважна C_max у плазмі крові (C_max,ss) становила 1602±425 нг/мл (8,9 µM). Дана концентрація досягалася через 1,5–4 год (медіана — 3 год) після введення (t_max). У рівноважному стані показник AUC плазматичних концентрацій відносно часу становив 14564±4138 нг·год/мл. Дані параметри були отримані при застосуванні лікарського засобу натще, тому невідомо, чи здатний прийом їжі значною мірою вплинути на всмоктування препарату.
При пероральному застосуванні після абсорбції глюкозамін в основному розподіляється в позасудинному середовищі (в тому числі в синовіальній рідині) з об’ємом розподілу, приблизно в 37 разів вищим за загальну кількість води в тілі людини. Зв’язування з білками глюкозаміну не виявлено. Метаболічний профіль глюкозаміну не досліджувався, оскільки даний лікарський засіб як натуральна речовина, яка міститься в організмі людини, використовується для біосинтезу деяких компонентів суглобового хряща.
Було встановлено лише кінцевий елімінаційний Т_½ глюкозаміну з плазми крові людини, виходячи з результатів дослідження рівнів глюкозаміну в плазмі крові, які вимірювали протягом 48 год після перорального прийому лікарського засобу. Розраховане значення становило близько 15 год.
Після перорального застосування ¹⁴С-глюкозаміну, виділення з сечею радіоактивно мічених елементів у людини становило 10±9% введеної дози, тоді як екскреція з калом становила 11,3±0,1%. Рівень екскреції незміненого глюкозаміну з сечею у людини після перорального застосування в середньому був низьким (близько 1% введеної дози). Дані результати вказують, що нирки не відіграють істотної ролі у виведенні глюкозаміну та/або його метаболітів та/або продуктів його розпаду.
При багаторазовому застосуванні в дозі 750–1500 мг 1 раз на добу фармакокінетика глюкозаміну була лінійною, той час як при застосуванні в дозі 3000 мг рівні глюкозаміну в плазмі крові були нижчими, ніж очікувалося відповідно до підвищення дози. Фармакокінетика глюкозаміну в рівноважному стані не залежала від часу, без кумуляції або зниження біодоступності, порівняно з фармакокінетичним профілем, що виявлений після одноразового введення.
Фармакокінетика глюкозаміну у чоловіків і жінок аналогічна, відмінностей фармакокінетики у здорових добровольців і у пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба не встановлено. У останніх середня концентрація в плазмі крові через 3 год після прийому останньої дози 1500 мг при багаторазовому застосуванні один раз на добу становила 7,2 µM та була подібною до виявленої у здорових добровольців, в той час як середня концентрація в синовіальній рідині була тільки на 25% нижчою і, отже, також знаходилася в діапазоні 10 µM. У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетика глюкозаміну не досліджувалася, оскільки, враховуючи профіль безпеки препарату, і у зв’язку з незначною участю нирок в елімінації глюкозаміну зниження дози в даних групах хворих не передбачено.
Рівноважні концентрації глюкозаміну в плазмі крові та в синовіальній рідині після багаторазового застосування один раз на добу в дозі 1500 мг знаходяться в діапазоні 10 mM і, отже, відповідають тим, для яких було продемонстровано фармакологічну активність при дослідженнях в експериментальних моделях in vitro, що підтверджує механізм дії і клінічний ефект лікарського засобу.

ПОКАЗАННЯ:

для полегшення симптомів при легкому та помірному остеоартриті коліна.

ЗАСТОСУВАННЯ:

порошок для орального розчину. Застосовувати внутрішньо.
Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку: вміст 1 саше, еквівалентний 1500 мг глюкозаміну сульфату, розчинити у склянці води і приймати 1 раз на добу, бажано під час їди.
Глюкозамін не призначений для лікування гострих больових симптомів. Зменшення вираженості симптомів (особливо полегшення болю) може настати тільки після декількох тижнів застосування, а в деяких випадках — довше.
Якщо жодного зменшення вираженості симптомів не відмічено через 2‒3 міс прийому, необхідно переглянути лікування.
Діти. Не застосовувати у дітей і підлітків (віком до 18 років), оскільки безпека та ефективність препарату для таких пацієнтів не встановлені.
Розчин для ін’єкцій. Для в/м застосування! Препарат не призначений для в/в введення.
Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку. Перед застосуванням змішати розчин В (розчинник 1 мл) із розчином А (розчин препарату 2 мл) в одному шприці.
Приготований розчин препарату вводити в/м по 3 або 6 мл (розчин А+В) 3 рази на тиждень протягом 4–6 тиж.
Наявність жовтуватого забарвлення розчину в ампулі А не впливає на ефективність та переносимість лікарського засобу.
Ін’єкції препарату можна поєднувати з пероральним прийомом препарату у формі порошку для приготування розчину.
Глюкозамін не показаний для лікування гострого больового синдрому.
Зменшення вираженості симптомів (особливо больових відчуттів) може відбуватися тільки після декількох тижнів лікування, а в деяких випадках навіть через більш тривалий період.
Якщо зменшення вираженості симптомів не відмічено через 2–3 міс застосування, необхідно переглянути лікування.
Застосування у пацієнтів літнього віку. Жодних досліджень щодо кінетики препарату за участю пацієнтів літнього віку не проводилося.
Застосування у пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю. Жодних досліджень щодо кінетики препарату для даної популяції не проводилося (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Не застосовувати у дітей і підлітків, оскільки безпека та ефективність препарату для таких пацієнтів не встановлені.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, порушення функцій печінки та нирок у стадії декомпенсації, схильність до кровотеч.
Препарат Дона не слід застосовувати у пацієнтів з алергією на молюсків, тому що діючу речовину одержують із панцирів молюсків, такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів їх захворювання.
До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн, яка має наступні протипоказання: кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, знижена функція лівого шлуночка, захворювання провідності серця, атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ступеня, тяжка брадикардія, розлади згортання крові, синдром Вольфа — Паркінсона — Уайта, синдром Адамса — Стокса, судоми в анамнезі, спричинені застосуванням лідокаїну, синдром слабкості синусного вузла, тяжкі порушення функції печінки, гіповолемія, міастенія, інфекції у місці ін’єкції, гіперчутливість до лідокаїну та підвищена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує підвищений ризик розвитку перехресних реакцій гіперчутливості).

ПОБІЧНА ДІЯ:

критерії оцінки частоти розвитку побічної реакції лікарського засобу: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (частота не може бути оцінена за доступними даними).
З боку імунної системи: частота невідома — алергічні реакції (гіперчутливість);
з боку обміну речовин та харчування: частота невідома — негативний вплив на моніторинг рівня глюкози в крові, гіперглікемія у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози;
психічні розлади: частота невідома — безсоння;
з боку нервової системи: часто — цефалгія (головний біль), сонливість, частота невідома — запаморочення;
з боку органа зору: частота невідома — порушення зору;
з боку серця: частота невідома — аритмія серця, наприклад тахікардія;
з боку судинної системи: нечасто — почервоніння;
з боку травної системи: часто — нудота, біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, метеоризм, важкість у шлунку та біль, диспепсія;
з боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — еритема, висип, свербіж; частота невідома — випадіння волосся, ангіоневротичний набряк, кропив’янка;
з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: частота невідома — БА, загострення БА;
з боку гепатобіліарної системи: частота невідома — жовтяниця;
загальні розлади та порушення в місці введення: часто — втомлюваність, частота невідома — набряк, периферичний набряк, реакція у місці введення;
результати досліджень: частота невідома — підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення АТ, коливання показника міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).
Повідомлялося про поодинокі спонтанні випадки гіперхолестеринемії, однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлено.
Ін’єкційна форма препарату містить лідокаїн. У виняткових випадках можливі побічні реакції, характерні для цього компонента:
з боку травної системи: нудота, дуже рідко — блювання;
з боку нервової системи: оніміння язика і губ, світлобоязнь, диплопія, головний біль, сплутаність свідомості, м’язові посмикування, при застосуванні у високих дозах — шум у вухах, збуджений стан, занепокоєння, парестезії, судоми, втрата свідомості, кома, гіперакузія;
з боку органа зору: порушення зору, кон’юнктивіт; при застосування у високих дозах — ністагм;
психічні розлади: невідомо — порушення сну;
з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, поперечна блокада серця; невідомо — підвищення АТ; при застосуванні у високих дозах — аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, зупинка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс, тахікардія, біль в ділянці серця;
з боку імунної системи: пригнічення імунної системи, алергічні реакції, включаючи набряк, шкірні реакції, свербіж; дуже рідко — кропив’янка, реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдні реакції (в тому числі анафілактичний шок), генералізований ексфоліативний дерматит;
з боку дихальної системи: пригнічення або зупинка дихання, задишка;
інші: відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія; при застосуванні у високих дозах — риніт;
місцеві реакції: поколювання шкіри в місці ін’єкції, абсцес, відчуття легкого печіння (зникає з розвитком анестезувального ефекту протягом 1 хв), тромбофлебіт.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

введення препарату можуть здійснювати тільки медичні працівники.
У пацієнтів з відомим фактором ризику серцево-судинних захворювань рекомендується моніторинг рівня ліпідів у крові, оскільки у пацієнтів, які отримували глюкозамін, у декількох випадках виявлена гіперхолестеринемія.
Слід з обережністю призначати пацієнтам з непереносимістю глюкози. На початку лікування пацієнтам з цукровим діабетом доцільно проводити контроль рівня глюкози в крові.
Відомі випадки загострення симптомів БА після початку прийому глюкозаміну (симптоми загострення зникали після припинення застосування глюкозаміну). Тому слід з обережністю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів з БА, оскільки вони можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін з можливим загостренням симптомів захворювання. Спеціальних досліджень у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю не проводилося. Однак застосування глюкозаміну у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю слід контролювати.
Порошок для орального розчину містить аспартам, який є похідним фенілаланіну, що становить небезпеку для хворих на фенілкетонурію.
Порошок для орального розчину містить сорбіт. Пацієнтам, які мають рідку спадкову непереносимість фруктози, цю фармацевтичну форму застосовувати не рекомендується.
Одна доза розчину для ін’єкцій містить 40,3 мг натрію. 1 саше містить 6,6 ммоль (151 мг) натрію. Це варто враховувати при призначенні пацієнтам, яким показана сувора безсольова дієта.
Щоб уникнути випадкового інтравазального введення препарату, рекомендується проводити аспіраційну пробу.
Безпека застосування анестетиків групи лідокаїну сумнівна для хворих, схильних до злоякісної гіпертермії, тому такого застосування слід уникати.
Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію в крові та проводити контроль ЕКГ.
Активність КФК в сироватці крові може зрости після в/м ін’єкції препарату, що може призвести до помилки при встановленні діагнозу гострого інфаркту міокарда.
У разі порушень діяльності синусного вузла, подовження інтервалу P–Q, розширення QRS або у разі виникнення або загострення аритмії дозу слід знизити або відмінити препарат.
Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, аритміями в анамнезі, порушеннями функції печінки та/або нирок помірного ступеня. З огляду на наявність у складі лідокаїну також необхідно дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам літнього віку, хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, дихальній недостатності.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Дані щодо застосування препарату у вагітних або жінок, які годують грудьми, відсутні, тому застосування препарату протипоказано у цієї категорії пацієнтів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та користування іншими механізмами не проводилися. Під час застосування глюкозаміну можуть розвиватися запаморочення, сонливість, втома, цефалгія або порушення зору, тому слід уникати керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

слід уникати використання сумішей вмісту ампул препарату з іншими ін’єкційними лікарськими засобами.
Специфічних досліджень лікарської взаємодії не проводилося. Однак з огляду на фізико-хімічні та фармакокінетичні властивості глюкозаміну сульфату, можна припустити низький потенціал взаємодій. Крім того, встановлено, що глюкозаміну сульфат не призводить ні до пригнічення, ні до підвищення активності основних ферментів цитохрому P450 людини.
Фактично препарат не конкурує за механізми абсорбції, після абсорбції він не зв’язується з білками плазми крові, а метаболізується шляхом включення як ендогенної речовини в протеоглікани або розщеплюється без участі ферментів системи цитохрому, внаслідок чого малоймовірною є його взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Існують обмежені дані про можливу взаємодію лікарських засобів з глюкозаміном, однак відмічено підвищення показника МНВ при застосуванні антагоністів перорального вітаміну К. Тому за станом пацієнтів, які отримують антагоністи перорального вітаміну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкозаміном. Поєднане лікування глюкозаміном може посилити абсорбцію і, отже, підвищити концентрацію тетрациклінів у сироватці крові. Проте клінічна значимість цієї взаємодії, ймовірно, обмежена.
Препарат сумісний з НПЗП і глюкокортикостероїдами.
До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн. Циметидин, пептидин, бупівакаїн, пропранолол, хінідин, дизопірамід, амітриптилін, нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідокаїну в сироватці крові, зменшуючи його печінковий метаболізм. Норадреналін виявляє синергічний ефект при взаємодії з лідокаїном.
Слід з обережністю застосовувати інгібітори МАО, оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгується місцевоанестезувальна дія останнього.
При одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА класу (у тому числі з хінідином, прокаїнамідом, дизопірамідом) подовжується інтервал Q–T, у дуже поодиноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.
Послаблюється кардіотонічний ефект застосування серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні із седативними засобами заспокійливі ефекти посилюються.
Фенітоїн посилює кардіодепресивну дію лідокаїну.
При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливі марення, галюцинації.
Лідокаїн може посилювати дію препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-м’язової передачі, оскільки останні знижують провідність нервових імпульсів. Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну на дихання.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

випадки передозування не відзначалися. У разі передозування варто провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.
До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн. Першими симптомами передозування лідокаїну гідрохлориду з боку ЦНС можуть бути оніміння язика і губ, збуджений стан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запаморочення, нечіткість зору, ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоніко-клонічні судоми. Як зазначено в літературних джерелах, симптомами передозування, пов’язаними із лідокаїну гідрохлоридом, з боку серцево-судинної системи та дихальної функції можуть бути зниження АТ, колапс, AV–блокада та пригнічення дихальної діяльності. Необхідно контролювати серцево-судину та дихальну функції пацієнта.
Зміна цих параметрів може вказувати на передозування препарату, тому пацієнту слід негайно забезпечити доступ кисню. Всі ускладнення потребують симптоматичного лікування.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

порошок для орального р-ну — при температурі не вище 30 °C; р-ну для ін’єкцій — не вище 25 °C.

АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Остеоартрит (ОА) ― найбільш поширена форма артриту, що призводить до болю, скутості та функціональних обмежень, ― симптомів, що зумовлюють не лише погіршення якості життя, але й втрату працездатності. Оскільки захворювання поширене серед осіб середнього та похилого віку, а середня тривалість життя стрімко зростає, воно стає суттєвою проблемою медицини. ОА кульшового та колінного суглоба посідають 11-те місце в переліку причин інвалідності. Тому ESCEO розробило алгоритм лікування ОА найпоширенішої локалізації — колінного суглоба. Він надає лікареві поетапні рекомендації, що придатні до використання у всьому світі (Bruyere O., 2019), причому кожному втручанню було надано категорію «сильної» або «слабкої» рекомендації. Рекомендації базувалися на комплексній оцінці минулих та поточних доказів, у тому числі величини ефекту, співвідношення його користі та шкоди для важливих клінічних результатів; якості доказів (чим вища якість доказів, тим більш ймовірна сильна рекомендація); цінності та переваг для пацієнтів; вартості лікування (навіть якщо формальна оцінка вартості членам робочої групи не надавалася), а також розташування втручання в алгоритмі.
В алгоритмі лікування ОА колінного суглоба є 4 етапи лікування.
1-й етап передбачає фонове системне медикаментозне лікування з включенням у схему симптоматичних повільно діючих препаратів для лікування ОА (хондропротекторів), топічних НПЗП, ортопедичних пристроїв (колінні шини, устілки, тростина тощо) та заходів фізіотерапії (гімнастика та ті або інші види лікувальної фізкультури, бандажі, гідротерапія тощо).
На 1-му етапі лікування спеціалісти надали «сильну» рекомендацію застосуванню рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона^® та рецептурного хондроїтину сульфату як альтернативі рецептурному кристалічному глюкозаміну сульфату, причому рецептурні препарати слід відрізняти від безрецептурних засобів низької якості. Також була надана «сильна» рекомендація відмові від призначення будь-яких інших форм глюкозаміну, окрім рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона^®. Альтернативним медикаментозним засобам лікування (діацереїн, похідні авокадо та сої, комбіновані препарати глюкозаміну та хондроїтину) було надано категорію «слабкої» рекомендації.
На 2-му етапі у схемах лікування збільшується питома вага НПЗП, яким надана «сильна» рекомендація, та додається внутрішньосуглобове введення кортикостероїдів (із протизапальною дією) та гіалуронової кислоти. Але ESCEO надає категорію «слабкої» рекомендації методикам внутрішньосуглобових ін’єкцій через обмежений терапевтичний ефект та короткостроковість знеболення.
3-й етап являє собою останню спробу фармакологічного лікування з додаванням до схеми лікування слабких опіоїдів (короткочасно). Як альтернатива опіоїдам пропонується дулоксетин. Але робоча група ESCEO надає категорію «слабкої» рекомендації засобам 3-го етапу, оскільки їх ефект не перевершує ефект НПЗП у питаннях поліпшення функції суглоба та знеболення ― це пов’язано із центральною сенситизацією у пацієнтів.
На 4-му етапі лікування залишається лише хірургія (повне чи часткове протезування колінного суглоба), а за наявності протипоказань до неї ― опіоїдні анальгетики. Тотальне ендопротезування колінного суглоба належить до категорії «сильна» рекомендація ESCEO, оскільки вирішує проблеми хронічного болю та порушення функції суглоба.
Таким чином, відповідно до рекомендацій ESCEO стартове лікування ОА має починатися з препаратів рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона^® ― за даними метааналізу визначено однозначні докази ефективності фонової терапії цією речовиною на ранніх стадіях ОА. Отже, препарат Дона^® призначений саме для довготривалого фонового лікування ОА, переважно на 1-му етапі, коли деструктивні зміни у кістковій та хрящовій тканині ще зворотні.

Склад та лікувальні ефекти

Препарат Дона^® є монокомпонентним препаратом, дія якого реалізується за рахунок кристалічного (стабільного) глюкозаміну сульфату. Кристалічний глюкозаміну сульфат являє собою складну напівсинтетичну речовину ― аміносахарид, який має стабільно високу біодоступність та досягає плазмової концентрації, що забезпечує клінічний ефект. Механізм дії препарату полягає в тому, що він є субстратом для синтезу ланцюгів глюкозаміногліканів, зокрема суглобових протеогліканів (Reginster J.Y., 2012). Результатами цього є протизапальна дія та уповільнення процесів руйнування суглобового хряща. Таким чином, препарат затримує розвиток структурних порушень ОА і зменшує вираженість його провідних симптомів. Дослідженнями підтверджено, що величина знеболювального ефекту рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона^® перевищує таку у парацетамолу (0,14) і становить 0,27, тобто є наближеною до показника знеболювання НПЗП (0,32). При призначенні рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона^® в якості базисної терапії 1-ї лінії доведено вдається знизити потребу в прийомі НПЗП щонайменше на 36%. Окрім того, патентований стабільний кристалічний глюкозаміну сульфат у препараті Дона^® досягає терапевтичної концентрації не лише в плазмі крові (8,9 нмоль/л), а й у синовіальній рідині (4,34 нмоль/л), що пояснює принципову різницю в ефективності порівняно з іншими формами глюкозаміну.
Базові принципи лікування ОА великих суглобів, зокрема колінного, передбачають зменшення маси тіла при її надмірності, програму фізичних вправ та медикаментозну терапію. Перевагою рецептурного кристалічного глюкозаміну сульфату Дона^® є те, що він вважається безпечним та не підвищує ризик розвитку побічних ефектів порівняно з плацебо.

Показання

Дона^® призначається для полегшення симптомів при легкому та помірному ОА коліна (інструкція для застосування лікарського засобу Дона^®, затверджена МОЗ України).

Висновок

ОА ― захворювання, прогрес якого можна значно загальмувати при коректному терапевтичному підході. Саме Дона^® є унікальним сучасним препаратом, який дає можливість уповільнити розвиток структурних порушень та клінічних проявів ОА. Препарат Дона^® безпечний при тривалому застосуванні та зменшує потребу в знеболювальних препаратах, завдяки чому забезпечує стабільну якість життя та тривале збереження працездатності.
References:
1. Bruyère, O. et al. (2019) An updated algorithm recommendation for the management of knee osteoarthritis from the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases (ESCEO). Seminars in Arthritis and Rheumatism 000: 1–14. doi:10.1016/j.semarthrit.2019.04.008.
2. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу ДОНА^®, порошок для орального р-ну, саше. Реєстраційне посвідчення UA/0878/01/01, наказ МОЗ від 28.05.2019 р. № 1186.
3. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу ДОНА^®, р-н для ін’єкцій, ампули. Реєстраційне посвідчення UA/4178/01/01, наказ МОЗ України від 30.11.2020 р. № 2759.
4. Rovati L.C. et al. (2016) Effects of glucosamine sulfate on the use of rescue non-steroidal anti-inflammatory drugs in knee osteoarthritis: Results from the Pharmaco-Epidemiology of GonArthroSis (PEGASus) study. Seminars in Arthritis and Rheumatism, 45(4): S34–S41. doi:10.1016/j.semarthrit.2015.10.009.
5. Bruyère O. et al. (2017) Inappropriate claims from non-equivalent medications in osteoarthritis: a position paper endorsed by the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases (ESCEO). Aging Clinical and Experimental Research, 30(2): 111–117. doi:10.1007/s40520-017-0861-1.
6. Gregori D. et al. (2018) Association of Pharmacological Treatments with long-term pain control in patients with osteoarthritis. JAMA; 320 (24): 2564–2579. doi:10.1001/jama.2018.19319.
Інформація для професійної діяльності медичних і фармацевтичних працівників.

Дона® порошок для орального розчину 1500 мг, Viatris Healthcare (Німеччина)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДОНА^®

(DONA^®)

Склад

діюча речовина: глюкозаміну сульфат;

1 саше містить глюкозаміну сульфату натрію хлориду 1884 мг, що еквівалентно 1500 мг глюкозаміну сульфату та 384 мг натрію хлориду;

допоміжні речовини: аспартам (Е 951), сорбіт (Е 420), кислота лимонна безводна, макрогол 4000.

Лікарська форма

Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: білий кристалічний порошок без запаху.

Фармакотерапевтична група

Інші нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТХ М01А Х05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Активний інгредієнт — сіль аміномоносахариду глюкозаміну сульфату, який присутній у людському організмі і використовується разом із сульфатами для біосинтезу гіалуронової кислоти синовіальної рідини та глікозаміногліканів основної субстанції суглобового хряща.

Механізм дії глюкозаміну сульфату — стимуляція синтезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім того, глюкозамін проявляє протизапальні властивості, уповільнює процеси деградації суглобового хряща головним чином за рахунок його метаболічних активностей, здатності пригнічувати активність інтерлейкіну 1 (IL-1), що, з одного боку, сприяє дії на симптоми остеоартриту, а з іншого — затримці структурних порушень суглобів, про що свідчать дані довгострокових клінічних досліджень.

Ефективність глюкозаміну сульфату відносно остеоартриту очевидна вже через 2-3 тижні від початку лікування.

Результати клінічних досліджень щоденного безперервного лікування протягом 3 років свідчать про прогресивне підвищення його ефективності, зважаючи на симптоми та уповільнення структурного пошкодження суглобів, що підтверджується за допомогою рентгену.

Глюкозаміну сульфат продемонстрував добру переносимість. Будь-якого істотного впливу глюкозаміну сульфату на серцево-судинну, дихальну, вегетативну або центральну нервову систему виявлено не було.

Фармакокінетика.

90% дози глюкозаміну сульфату швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, проходить через біологічні бар'єри і проникає у тканини, переважно у тканини суглобового хряща. Біодоступність — 26%. Період напіввиведення — 68 годин.

Клінічні характеристики

Показання

Для полегшення симптомів при легкому та помірному остеоартриті коліна.

Протипоказання

Підвищена чутливість до глюкозаміну або до будь-якої із допоміжних речовин; порушення функцій печінки та нирок у стадії декомпенсації, схильність до кровотеч. Препарат ДОНА^® не можна застосовувати пацієнтам з алергією на молюски, оскільки діюча речовина отримана із молюсків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Існують обмежені дані про можливу взаємодію лікарських засобів з глюкозаміном, однак спостерігалося збільшення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відновлення) при застосуванні антагоністів орального вітаміну К. Тому за пацієнтами, які отримують антагоністи орального вітаміну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкозаміном. Супровідне лікування глюкозаміном може посилити абсорбцію і, отже, концентрацію тетрациклінів у сироватці крові. Проте клінічна значимість цієї взаємодії, ймовірно, обмежена.

З огляду на той факт, що наявні лише обмежені дані про можливу взаємодію глюкозаміну, особливу увагу слід приділяти будь-якій модифікованій реакції на зміну рівня концентрації супутньо використовуваних лікарських засобів в сироватці крові.

Особливості застосування

Перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем для виключення наявності захворювань суглобів, при яких передбачені інші методи лікування.

Пацієнтам з порушенням толерантності до глюкози слід дотримуватися обережності при прийомі глюкозаміну. Пацієнтам з цукровим діабетом рекомендується більш ретельний моніторинг рівня цукру в крові і, за необхідності, визначення потреби в інсуліні до початку і періодично впродовж лікування.

У пацієнтів з відомим фактором ризику серцево-судинних захворювань рекомендується моніторинг рівня ліпідів крові, оскільки у пацієнтів, які отримували глюкозамін у декількох випадках спостерігалася гіперхолестеринемія.

Хворим на астму препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін, із можливим загостренням симптомів їх захворювання.

Порошок для орального розчину містить аспартам, який є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

1 саше містить 6,6 ммоль (151 мг) натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Порошок для орального розчину містить сорбіт. Пацієнтам, які мають рідку спадкову непереносимість фруктози, цю фармацевтичну форму застосовувати не рекомендується.

Застосовувати тільки під наглядом лікаря пацієнтам із порушеннями функцій печінки та нирок, з тромбофлебітами.

Застосування дітям та підліткам. Глюкозамін не слід застосовувати дітям та підліткам (віком до 18 років), оскільки безпека та ефективність препарату для таких пацієнтів не встановлені.

Застосування літнім пацієнтам. Жодних спеціальних досліджень за участю літніх пацієнтів не проводилося, але, згідно з клінічним досвідом, немає необхідності у коригуванні дози цій категорії пацієнтів.

Застосування пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю. Пацієнтам з порушенням функції нирок та/або печінки рекомендації щодо дозування не можуть бути надані, оскільки жодних досліджень не проводилося.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дані щодо застосування препарату у період вагітності або годування груддю відсутні, тому не слід застосувати препарат цій категорії пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилися. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та виконанні робіт, що потребують уваги. У разі появи сонливості, втомлюваності, запаморочення або порушень зору керування автотранспортом та робота з іншими механізмами заборонена.

Спосіб застосування та дози

Застосовувати внутрішньо.

Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку: вміст 1 саше, еквівалентний 1500 мг глюкозаміну сульфату, розчинити у склянці води і приймати 1 раз на добу, бажано під час їди.

Глюкозамін не призначений для лікування гострих больових симптомів. Полегшення симптомів (особливо полегшення болю) може наступити тільки після декількох тижнів застосування, а в деяких випадках - довше.

Якщо ніякого полегшення симптомів не відбулося через 2-3 місяці прийому, необхідно переглянути лікування.

Діти

Не застосовувати дітям і підліткам (віком до 18 років), оскільки безпека та ефективність препарату для таких пацієнтів не встановлені.

Передозування

Випадки передозування не відзначались. З огляду на дослідження гострої та хронічної токсичності у тварин, симптоми токсичності навряд чи виникнуть навіть при застосуванні у дозах, які перевищують терапевтичну дозу у 200 разів. Однак у разі передозування можливе посилення проявів побічних реакцій, тому варто провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.

Побічні реакції

Найпоширенішими побічними реакціями, пов'язаними з застосуванням глюкозаміну, є нудота, біль в животі, диспепсія, метеоризм, запор, діарея, головний біль, втома та сонливість. Зазначені побічні реакції, як правило, є транзиторними та легкого ступеня тяжкості.

Критерії оцінки частоти розвитку побічної реакції лікарського засобу:

Дуже часто:	≥ 1/10
Часто:	≥ 1/100 — < 1/10
Нечасто:	≥ 1/1000 — < 1/100
Рідко:	≥ 1/10000 — < 1/1000
Дуже рідко:	< 1/10000
Частота невідома:	частоту випадків оцінити неможливо.

З боку імунної системи: частота невідома — алергічні реакції (гіперчутливість);

з боку нервової системи: часто — головний біль, сонливість; частота невідома — запаморочення;

з боку органів зору: частота невідома — розлади зору;

з боку судинної системи: нечасто — почервоніння;

з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: частота невідома — астма, загострення астми;

з боку травної системи: часто — біль у животі, метеоризм, диспепсія, діарея, запор, нудота, частота невідома — блювання;

з боку гепатобіліарної системи: частота невідома — жовтяниця;

з боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — екзантема, свербіж, еритема, висипання; частота невідома — ангіоневротичний набряк, кропив’янка;

загальні розлади: часто — втомлюваність, частота невідома — набряк, периферичний набряк;

результати досліджень: частота невідома — підвищення рівня печінкових ферментів.

Частота невідома — у пацієнтів, хворих на цукровий діабет може спостерігатися негативний вплив на моніторинг цукру в крові.

Були повідомлення про поодинокі спонтанні випадки гіперхолестеринемії, однак причинно-наслідковий зв'язок не встановлено.

Термін придатності

3 роки.

Дата закінчення терміну придатності дійсна тільки для продукції у неушкодженій заводській упаковці за умови її правильного зберігання.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка

Саше з тришарового матеріалу, який складається з паперу/алюмінію/поліетилену, сплавлених разом нагріванням з чотирьох сторін. По 20 або 30 саше у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Роттафарм Лтд. / Rottapharm Ltd.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Дамастаун Індастріал Парк, Малхаддарт, Дублін 15, Ірландія / Damastown Industrial Park, Mulhuddart, Dublin 15, Ireland.

Заявник

Віатріс Хелскеа ГмбХ.

Місцезнаходження заявника

Люттіхер Штрассе 5, 53842 Троісдорф, Німеччина.

Дона® розчин для ін'єкцій, Viatris Healthcare (Німеччина)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДОНА^®

(DONA^®)

Склад

діюча речовина: 2 мл розчину (ампула А) містить глюкозаміну сульфату натрію хлориду 502,5 мг, еквівалентного глюкозаміну сульфату 400 мг, та натрію хлориду 102,5 мг;

допоміжні речовини: лідокаїну гідрохлорид, вода для ін’єкцій;

розчинник (ампула В) містить

допоміжні речовини: діетаноламін, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: ампула А з коричневого прозорого скла, що містить прозору рідину без суспендованих часток;

ампула В (розчинник) з безбарвного прозорого скла містить прозору безбарвну рідину без суспендованих часток;

ампула А+В (розчин для iн’єкцій) — прозорий розчин без суспендованих часток.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТX М01А Х05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Діюча речовина, глюкозаміну сульфат, являє собою сіль глюкозаміну, що є аміномоносахаридом, який за фізіологічних умов присутній в організмі людини і використовується для біосинтезу глікозаміногліканів та протеогліканов основної субстанції суглобового хряща та синовіальної рідини.

Таким чином, механізм дії глюкозаміну сульфату полягає у стимуляції синтезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім того, глюкозамін чинить протизапальну дію та пригнічує процес руйнування суглобового хряща головним чином завдяки можливим проявам власних метаболічних властивостей, здатності до пригнічення активності інтерлейкіну 1 (IL-1), що з одного боку впливає на симптоми остеоартриту, а з іншого боку потенційно затримує структурні пошкодження суглобів, про що свідчать дані довгострокових клінічних досліджень.

За даними початкових досліджень in vitro та in vivo, екзогенне введення глюкозаміну сульфату стимулює біосинтез протеогліканів, який є недостатнім при остеоартриті, сприяє фіксації іонів сірки при синтезі глікозаміногліканів і покращує трофіку суглобового хряща.

Наступні дослідження показали, що глюкозаміну сульфат пригнічує синтез речовин, які руйнують тканини, таких як супероксидні радикали, а також активність лізосомальних ферментів на додачу до ферментів, здатних руйнувати тканину суглобового хряща, таких як колагенази та фосфоліпази А2. Означена дія виявляє помірний протизапальний ефект, який спостерігається в моделях на тваринах in vivo, в тому числі в деяких випадках при експериментальному остеоартриті, навіть без пригнічення циклооксигеназ, на відміну від нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Більш пізні дослідження показали, що більшість наведених вище метаболічних і протизапальних ефектів можуть бути пов’язані з пригніченням трансдукції внутрішньоклітинного сигналу стимуляції IL-1, одного з цитокінів, залучених до патогенезу остеоартриту, з подальшим пригніченням генної транскрипції, індукованої цитокіном. Глюкозаміну сульфат, за концентрацій в плазмі та в синовіальній рідині, описаних у пацієнтів з остеоартритом, може фактично інгібувати індуковану IL-1 генну експресію серії прозапальних ферментів в тканинах суглобів, а також продегенеративних ферментів в хрящі, таких як деякі металопротеази, включаючи аггреканази. Потенційний вплив іонів сірки на згадані фармакодинамічні властивості глюкозаміну остаточно не з’ясований.

Усі перераховані вище властивості сприятливо впливають на дегенеративні процеси в хрящах, які лежать в основі патогенезу остеоартриту, а також на клінічну картину захворювання.

Короткострокові дослідження та дослідження середньої тривалості показали, що ефективність глюкозаміну сульфату відносно симптомів остеоартриту проявляється вже через 2–3 тижні після початку його застосування.

З іншого боку, ефективність лікування глюкозаміну сульфатом щодо симптоматики, порівняно зі звичайними анальгетиками і нестероїдними протизапальними засобами, оптимальна після курсу безперервного застосування протягом 6 місяців або після курсу застосування протягом 3 місяців з очевидним ефектом післядії протягом 2 місяців після відміни.

Фармакокінетика.

Дослідження, проведені за участю людей та на тваринах, показали, що після перорального прийому ¹⁴С-глюкозаміну радіоактивні мічені елементи швидко і майже повністю всмоктуються на системному рівні. У людини всмоктується близько 90% радіоактивно міченої дози препарату. Абсолютна біодоступність глюкозаміну у щурів після введення глюкозаміну сульфату перорально склала 26% внаслідок ефекту першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність у людини невідома, але, відповідно до алометричних розрахунків, вона аналогічна тій, що спостерігається у щурів, тобто від 20% до 30%.

У здорових добровольців після багаторазового прийому всередину глюкозаміну сульфату в дозі 1500 мг на добу максимальна рівноважна концентрація в плазмі крові (C_max,ss) становила 1602 ± 425 нг/мл (8,9 µM). Дана концентрація досягалася через 1,5–4 год (медіана — 3 год) після введення (t_max). У рівноважному стані показник AUC плазмових концентрацій відносно часу становив 14564 ± 4138 нг × год/мл. Такі параметри були отримані при застосуванні лікарського засобу натще, тому невідомо, чи здатний прийом їжі значною мірою вплинути на всмоктування препарату.

При пероральному застосуванні після абсорбції глюкозамін в основному розподіляється в позасудинному середовищі (у тому числі в синовіальній рідині), об’єм розподілу приблизно в 37 разів вищий від загальної кількості води в тілі людини. Зв’язування з білками глюкозаміну не виявлено.

Метаболічний профіль глюкозаміну не досліджувався, оскільки цей лікарський засіб, будучи натуральною речовиною, яка присутня в організмі людини, використовується для біосинтезу деяких компонентів суглобового хряща.

Було встановлено лише кінцевий елімінаційний період напіввиведення глюкозаміну з плазми крові людини за результатами дослідження рівнів глюкозаміну в плазмі, які були вимірюваними протягом 48 год після перорального прийому лікарського засобу. Розраховане значення становило близько 15 год.

Після перорального застосування ¹⁴С-глюкозаміну виділення з сечею радіоактивних мічених елементів у людини склало 10 ± 9% від введеної дози, тоді як екскреція з фекаліями становила 11,3 ± 0 ,1%. Рівень екскреції незміненого глюкозаміну з сечею у людини після перорального застосування в середньому був низьким (приблизно 1% від введеної дози). Дані результати вказують, що нирки не відіграють істотної ролі у виведенні глюкозаміну та/або його метаболітів і/чи продуктів його розпаду.

При багаторазовому застосуванні в дозі 750–1500 мг один раз на добу фармакокінетика глюкозаміну була лінійною, тоді як при застосуванні в дозі 3000 мг рівні глюкозаміну в плазмі крові були нижчими, ніж очікувалося відповідно до підвищення дози. Фармакокінетика глюкозаміну в рівноважному стані не залежала від часу, не свідчила про кумуляцію або зниження біодоступності препарату в порівнянні з профілем фармакокінетики, що спостерігався після одноразового введення.

Фармакокінетика глюкозаміну у чоловіків і жінок аналогічна, відмінностей фармакокінетики у здорових добровольців і у пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба не встановлено. У останніх середня концентрація в плазмі крові через 3 год після прийому останньої дози 1500 мг при багаторазовому застосуванні один раз на добу становила 7,2 µM та була подібною до виявленої у здорових добровольців, тоді як середня концентрація в синовіальній рідині була тільки на 25% нижчою і, отже, також знаходилася в діапазоні 10 µM. У пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетика глюкозаміну не досліджувалася, оскільки, зважаючи профіль безпеки препарату і у зв'язку з незначною участю нирок у елімінації глюкозаміну, зниження дози для цих груп хворих не передбачено.

Рівноважні концентрації глюкозаміну в плазмі та в синовіальній рідині після багаторазового застосування один раз на добу в дозі 1500 мг знаходяться в межах 10 mM і, отже, відповідають тим, для яких було показано фармакологічну активність при дослідженнях в експериментальних моделях in vitro, що підтверджує механізм дії і клінічний ефект лікарського засобу.

Клінічні характеристики

Показання

Полегшення симптомів при легкому та помірному остеоартриті коліна.

Протипоказання

Індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, схильність до кровотеч.

Препарат Дона^® не слід застосовувати пацієнтам з алергією на молюсків, тому що діючу речовину одержують із панцирів молюсків, такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів захворювання.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн, яка має такі протипоказання: кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, знижена функція лівого шлуночка, захворювання провідності серця, атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ступеня, тяжка брадикардія, розлади згортання крові, синдром Вольфа — Паркінсона — Уайта, синдром Адамса — Стокса, судоми в анамнезі, спричинені застосуванням лідокаїну, синдром слабкості синусового вузла, тяжкі порушення функції печінки, гіповолемія, міастенія, інфекції у місці ін’єкції, гіперчутливість до лідокаїну та підвищена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує підвищений ризик розвитку перехресних реакцій гіперчутливості).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід уникати використання сумішей вмісту ампул препарату з іншими ін’єкційними лікарськими засобами.

Специфічних досліджень лікарської взаємодії не проводилось. Однак, з огляду на фізико-хімічні та фармакокінетичні властивості глюкозаміну сульфату, можна припустити низький потенціал взаємодій. Крім того, встановлено, що глюкозаміну сульфат не призводить ні до пригнічення, ні до підвищення активності основних ферментів CYP450 людини.

Фактично препарат не конкурує за механізми абсорбції, після абсорбції він не зв’язується з білками плазми, а метаболізується шляхом включення як ендогенної речовини в протеоглікани або розщеплюється без участі ферментів системи цитохрому, внаслідок чого малоймовірною є його взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Існують обмежені дані про можливу взаємодію лікарських засобів з глюкозаміном, однак спостерігалося збільшення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) при застосуванні антагоністів перорального вітаміну К. Тому за пацієнтами, які отримують антагоністи перорального вітаміну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкозаміном. Супровідне лікування глюкозаміном може посилити абсорбцію і, отже, концентрацію тетрациклінів у сироватці крові. Проте клінічна значимість цієї взаємодії, ймовірно, обмежена.

Препарат сумісний з нестероїдними протизапальними засобами і глюкокортикостероїдами.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн. Циметидин, пептидин, бупівакаїн, пропранолол, хінідин, дизопірамід, амітриптилін, нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідокаїну в сироватці крові, зменшуючи його печінковий метаболізм. Норадреналін виявляє синергічний ефект при взаємодії з лідокаїном.

Слід з обережністю застосовувати інгібітори МАО, оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгується місцевоанестезуюча дія останнього.

При одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами ІА класу (у т. ч. з хінідином, прокаїнамідом, дизопірамідом) подовжується інтервал QT, у дуже поодиноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.

Послаблюється кардіотонічний ефект застосування серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні з седативними засобами заспокійливі ефекти посилюються.

Фенітоїн посилює кардіодепресивну дію лідокаїну.

При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливі марення, галюцинації.

Лідокаїн може посилювати дію препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-м'язової передачі, оскільки останні зменшують провідність нервових імпульсів. Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну на дихання.

Особливості застосування

Введення препарату можуть здійснювати тільки медичні працівники.

Глюкозамін може змінювати рівень глюкози. У пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози перед початком лікування та періодично під час лікування рекомендується контролювати рівень глюкози в крові і, якщо необхідно, потребу в інсуліні (див. розділ «Побічні реакції»).

У пацієнтів з відомим фактором ризику серцево-судинних захворювань рекомендується моніторинг рівня ліпідів крові, оскільки у пацієнтів, які отримували глюкозамін, у декількох випадках спостерігалася гіперхолестеринемія.

Відомі випадки загострення симптомів астми після початку прийому глюкозаміну (симптоми загострення зникали після припинення застосування глюкозаміну). Тому потрібно з обережністю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, оскільки такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів захворювання.

Спеціальних досліджень у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю не проводилося. Однак застосування глюкозаміну пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю слід контролювати.

Одна доза лікарського препарату містить 40,3 мг натрію. Це варто враховувати при призначенні пацієнтам, яким показана сувора безсольова дієта.

Щоб уникнути випадкового інтравазального введення препарату рекомендується проводити аспіраційну пробу.

Безпека застосування анестетиків групи лідокаїну сумнівна для хворих, схильних до злоякісної гіпертермії, тому такого застосування слід уникати.

Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію в крові та проводити контроль ЕКГ.

Активність креатинфосфокінази в сироватці крові може зрости після внутрішньом'язової ін'єкції препарату, що може призвести до помилки при встановленні діагнозу гострого інфаркту міокарда.

У разі порушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу Р-Q, розширення QRS або у разі виникнення або загострення аритмії дозу потрібно зменшити або відмінити препарат.

Слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам з недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, аритміями в анамнезі, порушеннями функції печінки та/або нирок помірного ступеня. З огляду на наявність в складі лідокаїну також необхідно дотримуватись обережності при призначенні пацієнтам літнього віку, хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, при дихальній недостатності.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дані щодо застосування препарату вагітним або жінкам, які годують груддю, відсутні, тому застосування препарату протипоказано цій категорії пацієнтів.

Фертильність. Даних щодо впливу лікарського засобу на фертильність немає, тому жінкам, які мають труднощі із зачаттям або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід припинити його застосування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та користування іншими механізмами не проводилися. Під час застосування глюкозаміну можуть розвиватися запаморочення, сонливість, втома, цефалгія або порушення зору, тому слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Для внутрішньом’язового застосування! Препарат не призначений для внутрішньовенного введення.

Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку.

Перед застосуванням змішати розчин В (розчинник 1 мл) із розчином А (розчин препарату 2 мл) в одному шприці.

Приготований розчин препарату вводити внутрішньом’язово по 3 мл або 6 мл (розчин А+В) 3 рази на тиждень протягом 4–6 тижнів.

Наявність жовтуватого забарвлення розчину в ампулі А не впливає на ефективність та переносимість лікарського засобу.

Ін’єкції препарату можна поєднувати з пероральним прийомом препарату у формі порошку для приготування розчину.

Глюкозамін не показаний для лікування гострого больового синдрому.

Полегшення симптомів (особливо зменшення больових відчуттів) можливе тільки після декількох тижнів лікування, а в деяких випадках навіть після більш тривалого часу.

Якщо ніякого полегшення симптомів не відбулося через 2-3 місяці застосування, необхідно переглянути лікування.

Застосування літнім пацієнтам. Жодних досліджень щодо кінетики препарату за участю літніх пацієнтів не проводилося.

Застосування пацієнтам з нирковою та/або печінковою недостатністю. Жодних досліджень щодо кінетики препарату для даної популяції не проводилося (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Не застосовувати дітям і підліткам, оскільки безпека та ефективність препарату для таких пацієнтів не встановлені.

Передозування

Випадки передозування (випадкові чи навмисні) не відзначались. У разі передозування слід припинити прийом препарату та, якщо необхідно, провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн. Першими симптомами передозування лідокаїну гідрохлориду з боку центральної нервової системи можуть бути оніміння язика і губ, збуджений стан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запаморочення, нечіткість зору, ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоніко-клонічні судоми. Як відомо з публікацій, симптомами передозування, пов’язаними із лідокаїну гідрохлоридом, з боку серцево-судинної системи та дихальної функції можуть бути зниження артеріального тиску, колапс, AV-блокада та пригнічення дихальної діяльності. Необхідно контролювати серцево-судину та дихальну функції пацієнта. Зміна цих параметрів може вказувати на передозування препарату, тому пацієнту слід негайно забезпечити доступ кисню. Усі ускладнення потребують симптоматичного лікування.

Побічні реакції

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій на лікарський засіб:

Дуже часто:	≥ 1/10
Часто:	≥ 1/100 — < 1/10
Нечасто:	≥ 1/1000 — < 1/100
Рідко:	≥ 1/10000 — < 1/1000
Дуже рідко:	< 1/10000
Частота невідома:	частоту випадків за наявними даними оцінити неможливо.

З боку імунної системи: частота невідома — алергічні реакції (гіперчутливість);

з боку обміну речовин та харчування: частота невідома — негативний вплив на моніторинг цукру в крові, гіперглікемія у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози;

психічні розлади: частота невідома — безсоння;

з боку нервової системи: часто — цефалгія (головний біль), сонливість; частота невідома — запаморочення;

з боку органів зору: частота невідома — порушення зору;

з боку серця: частота невідома — аритмія серця, наприклад тахікардія;

з боку судинної системи: нечасто — почервоніння;

з боку травної системи: часто — нудота, біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, метеоризм, важкість у шлунку та біль, диспепсія; частота невідома — блювання;

з боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — еритема, висип, свербіж; частота невідома — випадання волосся, ангіоневротичний набряк, кропив’янка;

з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: частота невідома — астма, загострення астми;

з боку гепатобіліарної системи: частота невідома — жовтяниця;

загальні розлади та порушення в місці введення: часто — втомлюваність; частота невідома — набряк, периферичний набряк, реакція у місці введення;

результати досліджень: частота невідома — підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення артеріального тиску, коливання показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення).

Повідомлялося про поодинокі спонтанні випадки гіперхолестеринемії, однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлено.

Ін’єкційна форма препарату містить лідокаїн. У виняткових випадках можливі побічні реакції, характерні для цього компонента:

з боку травної системи: нудота, дуже рідко — блювання;

з боку нервової системи: оніміння язика і губ, світлобоязнь, диплопія, головний біль, спутаність свідомості, м’язові сіпання, при застосування у високих дозах — шум у вухах, збуджений стан, занепокоєння, парестезії, судоми, втрата свідомості, кома, гіперакузія;

з боку органів зору: порушення зору, кон’юнктивіт; при застосуванні у високих дозах — ністагм;

психічні розлади: частота невідома — порушення сну;

з боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, поперечна блокада серця; частота невідома — підвищення артеріального тиску; при застосування у високих дозах — аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, зупинка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс, тахікардія, біль в ділянці сердця;

з боку імунної системи: пригнічення імунної системи, алергічні реакції, включаючи набряк, шкірні реакції, свербіж; дуже рідко — кропив’янка, реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдні реакції (зокрема анафілактичний шок), генералізований ексфоліативний дерматит;

з боку дихальної системи: пригнічення дихання або зупинка дихання, задишка;

інші: відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія; при застосуванні у високих дозах — риніт;

місцеві реакції: поколювання шкіри в місці ін’єкції, абсцес, відчуття легкого печіння (зникає з розвитком анестезуючого ефекту протягом 1 хвилини), тромбофлебіт.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності

2 роки.

Вказаний термін придатності дійсний при цілісності упаковки та дотриманні умов зберігання. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Несумісність

Не рекомендується змішувати розчин лікарського засобу з іншими розчинами для ін’єкцій.

Упаковка

Ампула А: з коричневого прозорого скла містить 2 мл діючої речовини.

Ампула В: з безбарвного прозорого скла містить 1 мл розчинника.

6 ампул А та 6 ампул В з розчинником упаковані у футляр із ПВХ і картонну коробку.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Біологічі Італія Лабораторіз С.p.Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Віа Філіппо Серперо 2, Масате, 20060, Італія.

Заявник

Віатріс Хелскеа ГмбХ.

Місцезнаходження заявника

Люттіхер Штрассе 5, 53842 Троісдорф, Німеччина.

Склад та лікувальні ефекти

Показання

Висновок

Дона® порошок для орального розчину 1500 мг, Viatris Healthcare (Німеччина)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДОНА®

(DONA®)

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Клінічні характеристики

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спосіб застосування та дози

Діти

Передозування

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Упаковка

Категорія відпуску

Виробник

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Заявник

Місцезнаходження заявника

Дона® розчин для ін'єкцій, Viatris Healthcare (Німеччина)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДОНА®

(DONA®)

Склад

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Клінічні характеристики

Показання

Протипоказання

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Спосіб застосування та дози

Діти

Передозування

Побічні реакції

Термін придатності

Умови зберігання

Упаковка

Категорія відпуску

Виробник

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Заявник

Місцезнаходження заявника

ДОНА^®

(DONA^®)

ДОНА^®

(DONA^®)

Дона® аналоги

Аналоги по діючій речовині